emblem
Меню Закрити

Написати священику

(Тут ви можете запитати про свята, пости, сповідь, покликання, сімейні стосунки, Церкву та багато іншого)

Неділя 20-та по Зісланні Святого Духа

Бог навідався до народу свого.

Лк 7,11-16

Коли готуємося зробити якесь важливе завдання, вирішити складну справу, то стараємося обдумати кожен крок. Або якщо звертаємося по допомогу до близького товариша, то можемо почути від нього слова: „Я мушу подумати над тим”.

Щоб краще зрозуміти значення деяких євангельських подій, треба глибше ознайомитися з ними – часом і обставинами, де вони сталися.

Воскресіння сина вдови з Наїну євангелист Лука подає у частині Євангелія, де описує діяльність Ісуса в Галилеї. Перед тим Спаситель зробив багато чудес, зокрема, зцілив слугу сотника з Капернауму. В описаних чудах, Лука подає свідчення про перші плоди віри в осіб, які зустрілися з Ісусом, і відповідь на запитання: „Ким є Ісус?”.

Слова і чуда Христа щораз більше відкривають людям таємницю особи Месії з Назарету. Історія воскресіння сина вдови з Наїну показує зростання чудотворної сили Ісуса. Христос не тільки оздоровляє хворих, виганяє бісів, а навіть воскрешає померлих. Це свідчить проте, що Він не тільки надзвичайний пророк, очікуваний Месія, а найбільший пророк – Божий Син.

Під час подорожі до Наїну, біля брами міста, Ісус зустрічає жінку вдову, можна сказати подвійну вдову. Раніше вона втратила чоловіка, а тепер у неї помер також єдиний син. Опинившись у такому стані, овдовіла мати стала позбавлена будь-якого людського захисту і допомоги.

Особливою рисою Євангелія Луки є Божа любов і милосердя. Воскресіння Сина вдови з Наїну – це надзвичайний, подвійний прояв милосердя Господа. Ісус проявив своє милосердя найперше до матері, потішаючи її словами: „Не плач”. А потім з любові до неї воскресив її сина. Цим Христос проявив найвищий ступінь солідарності та співпережиття людського горя. Цю правду присутні там люди визнали словами: „Бог навідався до народу свого”. Вони виразно побачили в особі Ісуса присутність і дію самого Бога.

Чудо воскресіння юнака біля Наїну свідчить про зв'язок надії і любові до Бога. Зрозуміти цей зв'язок – це знайти відповідь на питання: „Ким є Христос для мене?”.

Ісус Христос є не тільки особою з надзвичайними можливостями, до кого можна звернутися, коли не вдається зробити щось самому – рятівним колесом. Ісус є тим, хто має владу над життям, у Ньому початок і завершення, успіх кожної справи. Той, хто вповні покладає надію на Христа, отримує від Нього великі дари любові.

Війна – справді велике зло для людства. Але народна мудрість каже: „Немає зла, щоб не вийшло на добро”. Вона здійснилася у житті одного молодого подружжя. Юрко і Діана були однокласниками, всі шкільні роки просиділи за однією партою. Проживали у військовому містечку, а батьки служили в одній частині.

Діана після школи заочно вступила до юридичного коледжу і працювала в канцелярії військової частини. Юрко з дитинства мріяв стати офіцером. Але після невдалого вступного конкурсу, його призвали в армію. Відслуживши строкову, повернувся додому і підписав контракт на службу в ЗСУ. Через два роки Юрко і Діана одружилися. Вони прожили дружно дванадцять років, але не мали дітей. Різні лікарі, обстеження не помогли їм.

У 2014-му Юрка відправили в зону АТО. Під Іловайськом його танк підбили, а самого важко поранили в голову, живіт і ногу. Юрка вдалося вивезти в тил і відправили до військового госпіталю. Тітка Катерина доглядала його, купувала потрібні ліки. Юрко став поступово одужувати. Його відвідували товариші по службі, колишні однокласники. Дружина Діана приїхала лише раз, коли Юрко був ще непритомним. Поговорила з лікарями і, взнавши його стан, поїхала додому, навіть не глянувши на чоловіка у палаті.

Багато уваги приділяла Юркові у шпиталі молода медсестра Марта. Вона допомагала йому ліками і добрим словом. Через чотири місяці після фатального бою Юрко став майже здоровим, лише не заживала осколкова рана на нозі й він ходив з допомогою милиць. Тоді до Юрка вдруге приїхала Діана. Кілька хвилин переговорила з ним у палаті і пішла до лікаря. Більше Юрко дружини не бачив. А лікар розповів Діані, що чоловікові потрібна пластична операція, але вона дуже коштовна. Її доведеться робити за свої гроші, бо з держбюджету коштів на це не виділяють. Пізніше Діана пояснила подрузі, що не хоче жити з безногим інвалідом та ще й без дітей.

Юрка незабаром виписали з госпіталю і він повернувся у свою спорожнілу квартиру. Друзі і знайомі збирали гроші на його операцію, але до повної суми бракувало дуже багато. Від переживань стан здоров’я Юрка погіршився і він опинився у центральному госпіталі. І тут на його життєвій дорозі знову з’явилася медсестра Марта. Вона відчайдушно шукала потрібну ще суму грошей. Оббивала пороги Міністерства оборони і все ж таки зібрала необхідні гроші. А також знайшла досвідченого хірурга, який безкоштовно зробив Юркові операцію на пошкодженій кістці ноги.

До року часу Юрко повністю видужав і повернувся на військову службу. Потім поїхав до Києва, знайшов медсестру Марту і незабаром вони одружилися. А через рік у них народився син Богдан. Так Бог послав їм щасливу долю, а Юркові навіть здійснилася дитяча мрія – він став офіцером.

Христос як Божий Син є тим, хто може радикально змінити людське життя. Життя та смерть становлять два полюси людського існування. Народження розпочинає наше існування на землі. Смерть демонструє межу людського контролю над життям і нагадує про його крихкість та короткість. Ті, яких любимо, все ж відходять від нас. Жодним способом людина не може зупинити смерть. Однак це можливе для Бога.

Фізична смерть не становить єдину небезпеку для нас. Великою загрозою буває те, що приносить нам духовну смерть – позбавляє надії. Нею може бути, наприклад: смерть іншої особи, хвороба, втрата роботи або цінної речі. Близькі нам особи чи речі часто є важливою основою для нас. Коли їх не стає, наше життя починає руйнуватися: втрачаємо впевненість у собі, захист від зла. Христос є тим, хто повертає все до ладу, життя до норми, відновлює зв'язок із Богом.
Все це станеться у нашому житті, коли відповімо на запитання: „Хто такий Христос взагалі і особисто для мене? Чи є Він мої Богом, який воскрешає мою надію на добро, котрий для мене віддав життя на хресті і воскрес, як воскресив і повернув сина матері?” Відповіддю на це питання є спосіб нашого людського і духовного життя.

Коли молитву, Святі Тайни, виконання Божих заповідей переживаємо з вірою, а не як звичай, обов’язок, шукаємо допомоги не в самих Божих дарах, а в особі Ісуса - це свідчить про нашу відкритість на любов Христа, готовність прийняти її.

Ті, що були на похороні юнака з Наїну, співчували матері з надією на Боже милосердя. Коли Христос воскресив його, то в цьому чуді побачили і прийняли милосердну любов Бога словами: „Великий пророк устав між нами”, і: „Бог навідався до народу свого”. Якщо і ми так само шукатимемо з великою надією Ісуса у житті в успіхах і недолі, Він обов’язково обдарує нас своєю любов’ю. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Адміністратор

Коментарі

Авторизуйтесь

Щоб залишати коментарі, авторизуйтесь за допомогою аккаунта у соціальних мережах

Авторизуйтесь

Щоб залишати коментарі, авторизуйтесь за допомогою аккаунта у соціальних мережах

Помилка
Отакої! Схоже, виникла непередбачена помилка. Будь ласка, спробуйте знову або зверніться до адміністратора