«Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей».

Мт 4,18-23

Щоб краще зрозуміти зміст Євангелія неділь після П’ятидесятниці, їх потрібно поєднати з подією Зіслання Святого Духа. Отець послав на апостолів Утішителя, щоб вони проповідували науку Ісуса та віру в Нього і так поширювали Царство Небесне на землі.

Євангельські події неділь після Зіслання Святого Духа допомагають нам розуміти й творити Царство Боже, тобто пізнавати Ісуса й будувати з Ним міцний зв'язок віри, надії, довіри й любові. Здобувати й поширювати Царство Небесне у світі. Тим Царством найперше є Ісус, бо Він творить його – спільноту любові людини з Богом та між людьми. На запитання апостолів, коли прийде Царство Небесне, Господь відповів: „Царство Боже прийде непомітно; ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами” (Лк 17, 20-21). Тобто там, де присутній Христос і Його любов.

Друга неділя після П’ятидесятниці поєднує у собі дві важливі теми: покликання апостолів і Тайну Євхаристії. Це дві різні події за змістом, але близькі за значенням. Євангелист Матей розповідає, як Ісус вибирає перших апостолів. Все відбувається у життєвих обставинах, під час праці. Христос спершу зустрів братів Петра та Андрія, а потім Якова та Івана, які ловили рибу на морі, і запросив їх іти за Ним. Вони залишили все і пішли за Ісусом.

Тут варто відзначити два моменти. Перший, що слова Христа мають велику силу, переконливо діють на людину і швидко дають плоди. Вони не залишаються без відповіді. Ісус промовляє і стається те, що каже.

Господь має підхід до серця людини. Вона чує Боже запрошення, приймає і зразу ж виконує його.

Другий момент, що людина виразно пізнає Бога по голосу, через Його слова. Вона не боїться йти за Ісусом. Слова дають їй достатньо сили залишити попередню працю, професію і розпочати нове життя. Христос може швидко змінити долю людини. Апостоли перестали ловити рибу і невдовзі почнуть збирати людей і приводити до Ісуса, до Божого Царства.

У покликанні перших апостолів виразно бачимо, що Христос дає пізнати Себе у різних життєвих подіях та обставинах. Потрібно лише мати добрий духовний слух і зір віри. Тоді побачимо, як Бог постійно є з нами і провадить нас у житті до неба.

Під час місії в одному селі відомий англійський проповідник якось перед проповіддю, перевіряючи мікрофон, двічі промовив: „Так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”.

Минули роки. Вмираючи, один віруючий ремісник покликав цього священника у свій дім, щоб висповідатися і причаститися Святих Тайн Христових. Після сповіді він розповів йому про своє навернення до Бога. Назвав день, місяць і рік, коли ремонтував дах великого будинку, що стояв неподалік церкви. Біля нього нікого не було, але він двічі почув голос: „ Бог бо так полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Йо 3,16). І ці слова навернули його до Бога. Тому Господь говорить через пророка Ісаю, що „Слово моє не повертається порожнім” (Іс 55, 10). Із цього випадку переконуємося, наскільки сильне Боже Слово. Але Ісус завжди залишає людині можливість вибору прийняти або не прийняти Його заклик!

Коли чуємо розмову про покликання, часто думаємо, що ці слова стосуються лише апостолів, а в особах апостолів – священнослужителів – єпископів, священників, дияконів. Але Господь кличе нас іти за Собою, щоб був рибалкою - це значить «ловити» людей для Бога.  

Кожен із нас у своєму стані, місці праці може поширювати Царство Небесне, зближати людей до Бога.

Сьогодні також вшановуємо Тайну Євхаристії. Це найбільше джерело духовної сили. Щоб іти за Ісусом і свідчити віру й любов до Нього, треба мати достатньо сили духа й духовного світла віри. Через Причастя ми безпосередньо єднаємося з Ісусом, приймаємо Його живого до своєї душі. Якщо Христос постійно з нами, для нас не страшні жодні труднощі, зможемо впевнено йти у житті, свідчити віру й любов до Бога, бо Ісус нас провадить. Святий Дух дасть нам ласку розуміти й виконувати волю Господню у життєвих подіях та обставинах. Тож побачимо, як здійснюються на нас слова Ісуса: „Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!” (Мр 6,50). Коли будемо часто приймати Причастя – живого Христа, воно оживлятиме нашу віру. А віра надихатиме витривало й наполегливо працювати, боротися за любов Ісуса і Царство Небесне. Тоді ознаки Божого Царства: мир, радість і любов будуть присутні між нами.

Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист