Коли хто їстиме цей хліб, житиме повіки.

Мт 4,18-23

Події у Євангелії неділь після Зіслання Святого Духа – це уроки духовного життя: розуміти правди віри, пізнавати Ісуса, тобто таємниці Царства Небесного.

Друга неділя після П’ятидесятниці поєднує у собі дві важливі теми: покликання апостолів і Тайну Євхаристії. Це дві різні події за змістом, але близькі за значенням.

Дорога до Царства Небесного починається із зустрічі з Ісусом. Сьогодні євангелист Матей розповідає нам про покликання перших апостолів. Пішовши за Спасителем, апостоли поступово пізнавали, що Ісус – це особливий Божий посланець: Він глибоко пояснює правдивий образ Бога, правильне розуміння віри, об’являє Себе джерелом життя і щастя земного та вічного. Апостол Петро засвідчив цю правду словами: „Господи, до кого нам іти? У тебе - слова життя вічного!” (Йо. 6,68). А Христос висловився про це так: „Я – дорога, правда і життя” (Йо. 14,6), „Істинно, істинно кажу вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним” (Йо. 5,24), „Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним” (Йо. 6,54). Згодом джерелами життя у Церкві стали Святі Тайни.

Один подвижник, вмираючи, на запитання учнів своїх, що він залишає у спадщину, відповів: "Я залишаю вам спосіб свого життя". Так і Господь Ісус Христос на Тайній Вечері установив Пресвяту Євхаристію: „І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин”. Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається” (Лк. 22,19-20).

Євхаристія – особливе джерело Христової присутності і любові, тобто життя. Адже Бог є любов’ю, написав апостол Іван. А любов все оживляє. Бог присутній і діє у людському житті духом любові. Любов жертовна, віддана, вірна ближньому чинить людей щасливими. Прикладом такої любові є найперше Христос.

Христос пожертвував Себе нам, ставши людиною, помер на хресті й залишився у Святих Тайнах, щоб постійно обдаровувати нас Своєю любов’ю.

Св. Филип Нері не вмів інакше називати Ісуса Христа в Найсвятіших Тайнах, як тільки Любов’ю. Коли принесли йому св. Причастя, так вигукнув: „Ось моя Любов, дайте мені мою Любов”.

Наша відданість Христові – це відкритість серця Його правді, єдність з Ним, все переживати з Ісусом, зокрема покладати надію на Нього через молитву і Святі Тайни. Тобто шукати доброї долі разом з Христом. Щастя з Ісусом завжди приносить нам впевненість, спокій і радість.

У Тайні Хрещення ми вибрали Ісуса провідником у житті та в пошуках щастя. А приймаючи Святі Тайни, зокрема Причастя, наповняємо себе любов’ю – Божим щастям. Шукаймо Христа, єднаймося з Ним у молитві, Святих Тайнах, а Він вчинить нас щасливими, подібно як апостолів і святих. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист