Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм

Лк 6,31-36

Сьогодні Ісус розповідає про важливу і актуальну тему – любов ворогів. Історія людства дуже сильно позначена різного роду ворожнечею: суперечки, конфлікти, гнів, війни. Вона буває як між окремими особами, так і між народами. Слово ворог не завжди означає людину, яка проявляє відкритий гнів, бажання зла комусь. Причиною ворогування між особами може бути розбіжність думок, поглядів, пропозицій, коли не прислухаємося до чиєїсь поради.

Життя – це школа віри: випробування і зміцнення її. Такою школою є, зокрема, стосунки між людьми. Це нагода проявити свою віру, її якість, тобто вміння керуватися наукою Ісуса в різних ситуаціях, у ставленні до іншої людини.

Причиною до ворогування іноді стають побутові справи. Ми можемо стати ворогом для когось, коли зробимо ближньому зауваження в невідповідний спосіб або не приймемо його поради.

Коли йде мова про чиєсь навернення, завжди треба мати на увазі характер людини. За властивостями душі або сумління людей можна поділити на дві групи. Одні бувають стійкими до впливу на них різних чинників. Все сприймають спокійно, без незадоволення, критики.

Друга група осіб, коли людська душа делікатна, її сумління чутливе до найменшого зла. Віруюча людина з ніжною душею сприймає Бога як ідеал досконалості. Делікатна душа шукає досконалої побожності в ближніх, як приклад досконалого образу Бога для побудови зв’язку з Ним, довіри до Нього. Помилки в поведінці, побожності близької особи показують вразливій людині Бога недосконалого. Вони ослаблюють її зв’язок, довіру до Господа. Іноді одне невідповідне, різко сказане слово чи в невластивий момент ранить чутливу душу, віддаляє від Бога. Таким чином ми одним неправильним кроком руйнуємо власну тривалу працю навернення людини до Бога.

Щоб уникати помилок у ставленні до ближніх, варто навчитися використовувати важливий середник духовного життя – Боже слово. Допомогою нам можуть послужити слова Христа, які найбільше відповідають даній ситуації. Наприклад, про скалку і колоду: „Вийми колоду і побачиш як вийняти скалку”. Або слова апостола Павла: „Повіки не буду їсти м’яса, щоб не спокушати брата мого, за якого помер Христос”. Бо іноді ми звертаємо увагу на дрібниці в поведінці ближнього, а самі допускаємося більших помилок. Коли будемо пригадувати собі, що Христос говорив про дану річ або як поводився у подібній ситуації, це допоможе уникнути багатьох помилок, непорозумінь з людьми, які стаються через поспіх, необдумані слова та вчинки.

Бувають інші ситуації, де треба проявити моральну стійкість і захистити правду. Коли справа стосується осіб стійкого характеру чи навіть твердосердих, то до них треба проявити рішучий підхід, наполягати на виконанні певних обов’язків, або заборонити недобрі вчинки, поведінку.

Деякі старші батьки вимагають від дітей надмірної, постійної уваги та опіки. Якщо діти мають свої сім’ї, тоді можна відкрито сказати батькам, що ми зробили для вас усе необхідне. У нас є ще свої обов’язки. Нам треба подбати ще про власне життя, свій дім, сім’ю, дітей. Тут допоможуть слова Ісуса: „Хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний”, „Хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед Отцем небесним. Хто зречеться мене перед людьми, того і я зречуся перед моїм Отцем небесним”.

Або інша ситуація, коли від нас щось вимагають незаконним шляхом, несправедливо осуджують, витримати у цих випробуваннях нам допоможе порада Ісуса: „Хто витримає до кінця, той спасеться”. „Хто погубить свою душу мене ради та Євангелія, той її спасе”.

Коли хочемо подолати гнів, примиритися з ворогом, навернути когось до Бога, думаймо не тільки про ту людину, а й просімо Ісуса про мудрість для себе у ставленні до неї, щоб Господь міг дарувати їй через нас свою любов і спасіння. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист