Коли він перестав говорити, сказав до Симона: – Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.

Лк 5,1-11

Читаючи Євангеліє кожної неділі, слухаємо різні науки Христа про духовне життя. У більшості з них присутня тема віри. Бо це фундамент духовного життя християнина. Сьогодні тема віри пов’язана з чудесним уловом риб апостолами. Придивімося уважно до обставин цієї події.

Перед нами Генезаретське озеро. Ісус сидів у човні й навчав народ. Не знаємо, про що саме говорив Господь, але напевно говорив про віру та любов до Бога, пояснював людям Боже Царство. Разом із Христом були також деякі апостоли, які чули Його науку. Коли Ісус перестав навчати народ, сказав апостолам закинути сіті ловити рибу, хоча вночі нічого не піймали. Цим Спаситель зробив перехід від теорії до практики, від віри на слові до віри на ділі. Або іншими словами показав апостолам, як застосувати віру розуму у життєвих подіях.

У посланні апостола Павла читаємо, що віра народжується через слухання слова Христового. Через слово Божа правда й любов стають присутніми в нашій душі. Всі ми хочемо, щоб віра допомагала нам у житті. Прагнемо бачити Божу поміч і любов у конкретних ситуаціях. А для цього потрібна довіра Богу.

Віра, поєднана з довірою, дозволяє Христові бути присутнім біля нас і діяти в нашому житті.

Ісус, кажучи Петрові ще раз закинути сіті в море, цим спонукав апостола довіритися Йому. І бачимо надзвичайний результат. У сіті потрапила велика кількість риби. Коли ми довіряємо Ісусові, дотримуючись у всьому Його науки, тоді Божа всемогутність діє у житті з усією силою і приносить нам багато добра. Подібно як апостоли піймали два повних човни риби.

Через чудесний улов риби Господь показав ще один важливий прояв віри: вона допомагає нам пізнавати любов Бога і власні недосконалості та гріхи. А довіра Ісусові додає нам спокою і впевненості, що з Божою поміччю можна вирішити все. Христова любов сильніша від усіх людських недоліків. Вона може звільнити нас від недосконалостей, якщо довіряємо у всьому Христові.

Чудом із рибами Ісус показує ще одну правду, що віра через довіру приносить нам дари Божої любові. А плоди віри залежать від сили та розуміння істоти віри. Одного разу Христос сказав: „Майте віру в Бога”. Коли йде мова про віру, то часто пов’язуємо її з дарами і певними видами побожності: молитва, Літургія, Святі Тайни, виконання заповідей Господніх. Чудом із рибами Ісус нагадує нам, що істотою віри є не дари, а особа Бога. Бо Господь дає життя людині та забезпечує його, а не самі дари. Тому успіх нашої віри залежить від силу зв’язку з Богом.

Через чудо з рибами апостол Петро пізнав свою гріховність та святість Спасителя. Тому хотів залишити Його. Але Христос заспокоїв Петра і закликав довіритися Його любові, яка шанує всіх людей.

Ісус, говорячи про віру, звертає увагу не просто на визнання нею існування Бога, а на Його особу. Як пише апостол Іван, наш Бог є любов’ю. Тож в центрі нашої віри є любов Бога до нас, і наша любов до Господа. Віра має вартість і сенс, коли вона потверджена у житті вчинками любові. Бо віра без діл мертва в собі, - каже апостол Яків. Чудесним уловом риби Ісус показав апостолам тісний зв'язок віри і любові. Коли потверджуємо віру вчинками любові, тоді Бог є присутнім у нашому житті, може змінювати його на краще.

На початку 1969 року вийшли друком спогади французького письменника Андре Фросандра під назвою „Бог існує, і я Його зустрів". У цих спогадах він описує своє чудесне навернення до Бога і Святої Церкви, коли йому було двадцять років. Його батько і мати були не віруючі.

Одного дня він зустрівся з приятелем і пішов у ресторан. Коли проїжджали біля церкви, його приятель попросив зупинитись і трохи почекати на нього, бо він хоче відвідати Богослужіння. Приятель пішов до церкви і довгий час не вертався. Андре став нетерпеливим, вирішив зайти до храму, щоб там його знайти. Так і зробив: увійшов до храму і, роздивляючись, поглянув на престол, на якому стояли Святі Тайни, які він бачив перший раз у своєму житті. І в цій хвилині у його душі відбулось щось дивне. Небесне світло наскрізь просвітило його душу і дало йому дар святої віри. Його наповнила переконлива думка: щастя людині дарує Ісус. „Було мені двадцять років, - згадує він, - коли я увійшов до церкви, а вийшов із неї дитиною, яка готова була прийняти святе хрещення, щоб стати християнином”. Це навернення докорінно змінило його життя, він насправді став ревним християнином. Під його впливом навернулася його мати, сестра і приятелі по роботі.

Нерозривність зв'язку віри й любові апостол Павло пояснює у листі до Ефесян такими словами: „Щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, і ви закорінені й утверджені у любові, могли зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, і пізнати любов Христову, що вища над усяке уявлення, і, таким чином, сповнились усякою Божою повнотою” (Еф 3,17-19).

Чудом із рибами Христос показує правду: Якщо людина вірує в існування Бога, але не приймає Його у своє життя, бо не живе за Божими заповідями, така віра не має користі для неї. Віра і життя без присутності Бога не мають сенсу. Мати віру в Бога, означає довіряти Йому, разом із Ним будувати своє життя.

Слова Христа „Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву”, „Не бійся! Віднині будеш ловити людей” – заклик до подвійної довіри: всемогутності та любові Бога.

Це запрошення будувати життя на добрій основі – присутності Ісуса в ньому. Таким чином наша віра стає дійсністю, а не просто теорією. Коли ми все робимо, вирішуємо, переживаємо разом з Ісусом, тоді маємо плоди віри – любов Бога у житті, що є головною метою віри. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист