Cам, сівши, з човна почав народ навчати.

Лк 5,1-15

Науки та вчинки, чуда Ісуса Христа стануть для нас більш зрозумілими, коли розглянути їх в контексті всього життя Спасителя. Бо все, що Ісус чинив, було спрямоване до однієї мети – спасіння людини, її щастя з Богом. Минулої неділя ми духовно скріпилися силою святого хреста – цього великого знаку Божої любові, святкуючи Воздвиження чесного Хреста. Господь, зміцнивши нашу віру й любов, повертає нас сьогодні до реалій людського життя. Євангелист Лука розповідає про чудесний улов риби Петром та його товаришами. Придивімося уважніше до обставин цієї події, щоб краще зрозуміти її значення для себе.

Перший момент – Ісус навчає людей з човна апостола Петра. Він наповняє серця людей духовним добром: правдою, мудрістю і любов’ю. Діяльність Ісуса була тісно пов’язана з човном, бо часто подорожував морем. Човен – це символ людини та її життя. Святі називають людину знаряддям у руках Бога. Христос наповняє життя добром, коли приймаємо Його найперше до себе, свого серця. Сьогодні Ісус проповідує через нас і спосіб нашого життя. Дорогою Ісуса до нашої душі є Божа правда і любов. Приймаючи слова Ісуса розумом і серцем, Його любов у Святому Причастю, ми приймаємо Його самого до себе. Присутність Христа в нас стає першим джерелом добра. Про це свідчать слова Спасителя: „Я – дорога, правда і життя” (Йо 14,6), „Коли хто мене любить, слово моє берегтиме, і Отець мій буде його любити, і ми прийдемо до нього, і в ньому зробимо оселю” (Йо 14, 23). Потім правда і любов стають присутніми в нашому житті, а не лише в душі чи розумі, як каже Господь: „Хто пробуває в мені, а я в ньому, той багато плоду приносить” (Йо 15,5).

Навчання Ісуса з човна нагадує також про важливість освіти для нас і взагалі, про глибше пізнання себе, власної особистості. Це заклик розвивати свої таланти, здібності, здобувати нові навики та вміння для власного і спільного добра, для розвитку суспільства та покращення умов життя, бути професіоналом своєї справи та патріотом Батьківщини.

В одному місті всі дуже дивувались одному купцеві, який завжди був задоволений. Одного разу його запитали: „Яка цього причина?” А він відповів: „Кожного разу я маю звичай поглянути на три речі. Найперше підношу свої очі до неба. Це найважливіша справа у моєму житті і мета всіх моїх старань. Далі свій погляд звертаю на землю і пригадую, що небагато потрібно для мого тіла. Нарешті оглядаюся навколо себе, щоб переконатися, що іншим набагато гірше, ніж мені”, тому в усьому надіюся на Бога.

Другий момент у Євангелії – подія відбувається на морі, яке символізує людське життя та світ загалом. Закінчивши науку, Христос переходить до діла. Каже Петрові закинути сіті на ловлю риби. Цим Він хоче показати апостолам силу свого слова, всемогутності та плоди віри в них. Ісус, наповнивши людину добром, поступово наповняє ним її життя через вчинки віри, любові та послуху – виконання Божих заповідей. Спаситель вказує на це словами „Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву” (Лк 5,4). Коли керуємося наукою Христа, тим самим дозволяємо Богові діяти у житті: творити добро й захищати, очищати його від зла. Чудесний улов риби – це одночасно запрошення до глибшого духовного життя, особистої праці та співпраці з Богом, як основи добра.

Послух Петра Ісусові приніс надзвичайний результат – наловили стільки риби, що не помістилася у два човни. Це відкриває нам правду, що Бог дуже щедрий у своїй доброті, коли в усьому довіряємо Йому. Тут важливий також зв'язок між наукою Христа й уловом риб. Господь щойно завершив навчати про Царство Небесне й за хвилю зробив чудо – великий улов риби. У цьому міститься правда, що іноді від звернення людини до Бога і до Його відповіді – результату, буває коротка відстань, якщо людина має тверду віру і уважно слухає Ісуса.

Один чоловік жив дуже далеко від Церкви, тому дуже рідко відвідував її. І ось одного разу йому сниться, що він йде до Церкви, а за ним ангел. Він обернувся назад і запитав: „Чого ти йдеш за мною?” Ангел відповів: „Господь Бог послав мене, щоб я рахував твої кроки, бо за кожний крок отримаєш нагороду”. Він пробудився і зрозумів, що Бог таким способом кличе його до виконання християнського обов'язку – участі в неділю у Службі Божій. Відтоді він став дуже ревним християнином, щонеділі ходив до Церкви і совісно виконував свої християнські обов'язки.

Підсумовуючи наші роздуми над покликанням апостолів та чудесним уловом риб, можна ствердити, що Господь різними шляхами провадить людину до пізнання Божої правди, Бога та себе. Зокрема через особливі обставини, події життя, які пробуджують душевний стан людини, спонукають шукати Ісуса як єдине джерело добра і надійну підпору в житті.

Як колись човен апостола Петра був заповнений рибою через довіру Господу, так кожний наш день повинен бути заповнений думкою про Христа та Його науку, пошуком Бога, добрими вчинками, щоб Ісус наповнив нас всяким добром. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист