Прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. Кожному за його здібністю, і від'їхав.

Мт 25,14-30

Словами Євангелія неділь року Христос пояснює значення Царства небесного та як його осягнути. Тобто показує нам мету життя та дорогу до неї. Цієї неділі Ісус використовує для прикладу притчу про таланти. Як основу притчі Господь бере одну з речей щоденного життя – майно у вигляді грошей, щоб людям простіше пояснити і легше було зрозуміти духовні речі.

Господар у нинішній притчі на час відсутності розділив своє майно між трьома слугами: одному дав п’ять, другому два, третьому один талант. Він зробив це з подвійною метою: щоб майно не марнувалося і робітники мали заробіток для свого життя.

Подібно поступає Бог. Його майном є не тільки видимий і невидимий світ і все, чим він наповнений.

Найбільшим майном Господа Бога є любов. Небесний Отець, створивши людину, поділився з нею Своїм великим добром – любов’ю, подарувавши нам Свій образ і подобу.

Знаємо з життя, що кожна людина різна: походженням, виглядом, здібностями, становищем та успіхами у житті. Але незважаючи на ці відмінності, всі ми рівні перед Богом. Кожну людину Ісус любить однаково.

Різна кількість талантів, які отримали слуги, може означати різну кількість можливостей пізнати Христа і Його любов до нас, які Він дав нам. Головне наше завдання – це реалізувати їх. Використати ті можливості, які маємо: здібності, обставини, людей, щоб пізнати любов Бога. І цього буде достатньо, аби стати щасливими.

Кількість талантів, які отримали слуги - це символічні числа. Остаточно талант – це Божий образ у нас, який ми отримали й носимо в собі. Будь-які життєві події та обставини робити добро – це нагода розвинути й примножити наш головний талант – Божий образ і подобу в собі через добрі вчинки. Виконуючи заповіді Господні – основу нашого освячення і спасіння та християнські обов’язки, тим самим реалізуємо у житті наш головний талант – Божий образ у вигляді дарів любові. Чим більше вчинків любові зробимо в житі - більше помножимо талант подоби Бога в нас. Тим більшою буде певність нашого спасіння – нагороди від Ісуса на землі та в небі, радості й спокою в душі.

Дивлячись на життя ближніх, їхні успіхи, у нас іноді виникають думки, що декому Господь дав більше талантів, ніж мені. Ми часто маємо незадоволення, заздрість, що хтось живе краще, ніж ми. І це стається тому, що не відкрили у собі великий скарб бути щасливими – образ і подобу Бога. Але ж Бог обдарував цим талантом кожного з нас, дав те, що було найбільш потрібне для нашого добра, дав людині найбільший талант – Божий образ. Лише потрібно відкрити, уміти оцінити цей талант, який ми отримали. Для цього Христос дає нам достатньо можливостей. Навіть якщо ми отримали їх небагато - у вигляді одного таланту, їх вистачить нам пізнати Ісуса і Його любов до нас, наповнити життя Божою любов’ю і Божим щастям.

Одна жителька Вінниці Світлана описала таку історію зі свого життя. Походила з простої селянської сім’ї. У школі з неї глузували, ображали, штовхали. Її вважали немодною, не сучасною, з нею ніхто не хотів дружити, називали „сірою мишею”. Але для неї головним було на „відмінно” підготувати уроки.

Світлана закінчила школу і вступила до медичного коледжу. Вчилася на „відмінно”, була старостою групи. Після закінчення коледжу працювала медсестрою. Та на роботі в неї почалася друга чорна смуга. Хоч вона швидко опанувала обов’язки, проте завідуюча відділом часто кричала на неї, чіплялася дрібниць, називала бездарною, хотіла, щоб вона пішла з роботи і звільнила місце іншій.

Це було настільки важке випробування для неї, що вона хотіла перерізати собі вени, та якась сила стримувала її від цього вчинку. Вона все це пережила. Через два роки праці вступила до медичного університету і закінчила з відзнакою, стала лікарем, згодом завідувачем відділення в лікарні. Доля подарувала їй доброго чоловіка, який розуміє її і завжди підтримує, та трьох гарних дітей.

До своїх підлеглих вона завжди ставилася з любов’ю, за що заслужила собі повагу в колективі. Світлана закінчує свого листа такими словами: „Не розчаровуйтеся, коли у вас чорна смуга довша за білу, коли зневажають, називають „сірою мишею”. Знайте, саме „сірі миші” стають щасливими, а всі негаразди роблять їх тільки сильнішими. Я це перевірила на власному досвіді”.

Хай завданням нашого духовного життя – особистої молитви, участі у Службі Божій і Святих Тайнах, читанні Святого Письма буде прохання Бога про ласку відкрити скарб власного щастя – образ і подобу Бога у собі. Просімо в Ісуса сили й мудрості помножити цей талант численними дарами любові і Боже щастя – радість у житті й мир у душі яскраво освітлять наше життя. З нами станеться те, що отримали в нагороду двоє вірних слуг: „Гаразд, слуго добрий і вірний! Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого” (Мт 25, 21). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист