Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?

Мт 19,16-26

Наше земне життя наповнене різними завданнями: обов’язки, труднощі, проблеми. Вони ставлять перед нами певні запитання та вимоги. Іноді хочемо, аби справи вирішувалися швидко, легко і все за один раз. Але так рідко буває.

У житті ми часто думаємо про готові речі, кінцевий результат: спокій, терпеливість, здоров’я, роботу, заробіток. А мало питаємося про способи праці, як отримати це, в який спосіб здобути. І загальна відповідь на це така: дари приходять через добру працю і з Божою допомогою.

Одним із видів праці є спортивні змагання. Щоб спортсмен отримав успіх у боротьбі, він дотримується визначених правил, які запевняють йому нагороду. Або візьмемо для прикладу хворобу. Для одужання лікар призначає відповідні ліки та рецепт застосування. Якщо хворий приймає ліки у визначений спосіб, тоді стане здоровим.

Найкращий приклад праці та боротьби для нас – це життя Ісуса Христа. Його життя і діяльність були сплановані. Ісус знав ким Він є – Божий Син, правдивий Бог і людина; для чого прийшов на землю – спасти людину і як це зробити: через науку і хресну смерть. Ось що говорить про це Христос: ,,Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але жив життям вічним” (Йо 3,16), „Син бо чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло”, (Лк 19,10), „і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов - на цю годину!” (Йо 12,27), ,,Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім’я проповідувалося покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму” (Лк 24,46-47), „каже до Филипа: „Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?” Мовив же так, випробовуючи його, знав бо сам, що має робити” (Йо 6,5-6).

Коли подивимося на багатого юнака, то бачимо, що він дбав про духовне життя, виконуючи заповіді. Але не отримував від цього задоволення - глибокого душевного спокою та певності життя вічного. Для спасіння важливо не тільки те, що робимо, а також як це робимо – якість виконання наших обов’язків. Наскільки наповняємо їх духом віри, непохитної надії та щирої любові до Бога. Юнакові бракувало цих основ побожності – надії на Бога і щирої любові. Бо коли Ісус порадив йому роздати своє багатство і піти за Ним, юнак відійшов сумним. Можна сказати, що цей багатий чоловік ще не спланував добре своє життя, не поєднав земний достаток із Богом та життям вічним. Він ще не навчився правильно розпоряджатися земними благами.

Один молодий хороший чоловік вирішив одружитися. Довго придивлявся, поки знайшов дівчину за своїм уподобанням. Всі знали, що для весілля йому потрібні гроші, а він заручився з дуже бідною дівчиною.

- Чи має гроші твоя наречена? – питали його друзі. – О, вона має величезне багатство: віру, любов до свого Спасителя і, як дитина Божа, має багатого Отця на небі!

Це, дійсно, найбільший і найкращий достаток. Володіючи таким нев’янучим багатством кожна людина може сподіватися на успіх у своєму житті.

Що ми можемо і повинні робити, аби наповнити життя земними і духовними дарами. Насправді потрібно небагато. Достатньо добре виконувати основні християнські обов’язки. Розпочинати й завершувати кожен день молитвою, тобто думкою про Бога. Старатися, аби наша праця та поведінка відповідали Божим заповідям – головним дороговказам для християнина. Тобто керуватися в усьому наукою Христа. Доповнювати особисту молитву участю у Службі Божій, а також зміцнювати свій зв'язок з Ісусом через часту Сповідь і Причастя. Таким чином проявляти свою віру і любов до Бога на ділі. Виконуючи ці обов’язки, маємо постійно удосконалювати свою молитву, Сповідь та Причастя – наповнити духом щирості і надії на Бога. Тоді отримаємо важливі їхні плоди, відчуття справжнього щастя: спокій і радість душі, любов, допомогу та опіку Ісуса. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист