Через вашу малу віру.

Мт 17,14-23

Одне із запитань, яке часто звучить у нашому житті – чому? Ним шукаємо причину проблем. Тому ставимо запитання: Чому це сталося зі мною? Чому не можу зробити це? Чому є труднощі в житті?

Те саме буває і в духовному житті. Хто дбає про високий рівень побожності, іноді стикається із запитанням: Чому мені бракує терпеливості, покори, уваги на молитві? Чому бракує твердої віри?

Питання віри є в центрі нинішнього Євангелія. Коли апостоли не могли оздоровити біснуватого хлопця, батько привів сина до Ісуса. У відповідь Господь докорив присутнім за брак віри словами: „Роде невірний та розбещений” і негайно оздоровив юнака, вигнавши з нього біса. Після цього учні на самоті спитали Ісуса, чому вони не могли вигнати злого духа. Ісус відповів їм: „Через вашу малу віру; А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом”.

Христос подав апостолам два важливих середники для зростання у вірі – молитву і піст. Як бачимо, сила віри залежить не тільки від молитви, а й від інших зовнішніх чинників. Слово „піст” тут можна сприйняти у широкому розумінні. Він стосується не тільки їжі, напоїв, забав, а також поганих слів, бажань, вчинків, тобто речей, які не дають нам бачити присутність, любов та всемогутність Ісуса біля нас.

Для утвердження віри, крім молитви, потрібно ще виробляти в собі вміння бачити в особах, подіях і обставинах життя знаки присутності Христа, допомоги та прояви в них Його всемогутності й любові.

Це можна порівняти до складного пристрою, яким є радіо. Його робота залежить від кількох чинників: потрібні добрі батарейки, налаштувати радіостанцію, сильний сигнал, чистота деталей у пристрої. Якщо бракуватиме якоїсь із цих умов, радіо не дасть нам якісний звук. Так само є і з вірою. Скільки б ми не молилися за дар віри, якщо не будемо проявляти її у вчинках, пізнавати знаки, які свідчать про дію Бога у житті, тоді наша віра не зможе зростати та зміцнюватися.

Одного разу видатний англійський фізик М. Фарадей читав доповідь про свої відкриття в галузі електромагнетизму. Його відкриття та досліди були цілком нові й цікаві, так що всі присутні слухали вченого із великим захопленням. Коли він закінчив доповідь, то здавалося, що приміщення ось-ось захитається від бурі оплесків. Присутні сподівалися, що Фарадей скаже ще якесь слово після цього, але коли оплески стихли, його вже не було в залі. Де ж він подівся? – питали всі.

Фарадей побіг на молитву до храму, яка розпочалася в той час, коли він закінчив доповідь. Вчений ніколи не пропускав богослужінь, тому закінчивши лекцію, зразу ж вийшов, щоб встигнути на молитву.

Це свідчить про те, що й серед великих учених бувають глибоко віруючі люди, які цінують зв'язок із Небесним Отцем значно вище від людської похвали.

Щоб мати міцну віру і її добрі плоди, молімося за дар віри й одночасно загартовуймо її, застосовуючи у щоденному житті через виконання Божих заповідей, пошук Ісуса в особах, подіях і життєвих обставинах.

І тоді побачимо плоди нашої віри: як Божа ласка змінює нас та наше життя, як Христос допомагає нам через людей та проявляє Свою всемогутність у щоденних подіях і обставинах, все робить нам на добро. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист