Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає.

Мт 17,14-23

Оздоровлення Ісусом біснуватого чи причинного юнака сталося невдовзі після чудесного нагодування п’яти тисяч людей. Біснуватий хлопець – це протилежність до чуда п’яти хлібів. Ці дві події символізують існування у світі добра і зла: терпінь, випробувань. Вони часто виражаються у вигляді запитань: Чому я? За що це мені? Як спротив несправедливості.

Випробування – це передусім запрошення до досконалості. Але якої досконалості? Не людської природи, безгрішного життя. А удосконалення нашої любові до Бога і ближніх: щирої, відкритої, покірної та вірної. Бог створив нас із любові й покликав до любові – щастя з Ним у небі. Тому випробування любові, вірності Богові – це перевірка нашої готовності до неба. Цю правду Христос висловив словами: „Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витримає до кінця, той спасеться”(Мт 10,22). Ісус іноді допускає у житті фізичні, душевні чи моральні терпіння для зміцнення нашої віри й любові до Бога, а також для очищення з гріхів чи покути за них тут на землі. Щоб очистити дорогу, звільнити її від перешкод для доступу Божої ласки та любові до нас. Аби через них Христос міг вільно діяти в нас, змінювати, уподібнювати до Себе.

У Старому Завіті є слова про неминучість випробувань у житті: „Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси” (Сир 2,1). Духовне очищення у Святому Письмі порівняно до очищення дорогоцінних металів. Золото очищують вогнем, аби звільнити від зайвих домішок. Подібно Бог очищає нас для спасіння, щоб наблизити до Себе і наповнити любов’ю: „Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву всепалення” (Муд 3,6).

Терпіння бувають теж наслідком гріхів. Вони є найперше знаком існування злих сил та пекла. Це також покута за гріхи, чистилище на землі. Господь іноді допускає в нашому житті випробування у вигляді фізичних чи моральних терпінь для глибшого очищення нашої душі, аби ми могли після смерті без перешкод увійти до неба. Ось що говорить про це апостол Павло: „Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб ми не були засуджені зо світом” (1Кр 11,32).

Коли у житті стикаємося з різного роду випробуваннями, то у цих терпіннях запитуймо Ісуса найперше про їхнє значення: Для чого? Тобто яка мета цього, дія і воля Бога. Шукаючи причини терпінь, зосереджуємо увагу на собі, багато надії покладаємо на себе, намагаємося звільнитися від них власними силами. Пошук мети випробувань звертає нашу вагу на Ісуса, спонукає покласти всю надію на Нього, довіритися Йому.

Випробування, прийняті з вірою, зближають нас до Бога.

Вони стають нам нагодою навчитися все переживати в житті з Христом. Відчувати, що Він є зі мною: любить, допомагає, охороняє. Тоді Ісус змінить моє життя і запевнить щасливу вічність. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист