Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.

Йо 1, 43-51

У першу неділю Великого посту читаємо розповідь євангелиста Івана про зустріч апостолів Филипа і Натанаїла з Ісусом Христом. Головна тема цієї події – пізнання Бога і себе. Воно важливе у побудові стосунків із Богом, помагає виконати завдання посту – відновити зв'язок любові з Господом. Потвердженням цього є слова апостола Івана: „Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі й Бог перебуває в ньому” (1Йо 4,16).

Пізнання становить шлях до особистої зустрічі з Ісусом та з’єднання з Ним. Головним чинником у цьому є любов. Бог є любов’ю і саме любов допомагає створити міцний зв'язок людини із Христом. А тим самим стати учасниками Пасхи Христової: умерти для гріха і воскреснути з Ісусом до нового життя у Божій любові. Чим більше пізнаємо Бога з допомогою різних середників духовного життя: молитва, Євангеліє, Літургія, Сповідь і Причастя, тим більше Ісус присутній у нашому житті через дар любові.

Пізнання Бога провадить за собою довіру до Нього, відвагу будувати життя з Ісусом, відкривати Йому таємниці свого серця, ділитися з Ним досвідом життя – позитивами й негативами, успіхами й помилками. Ставати в правді перед собою, ближніми і Богом. Ми не лише визнаємо існування Бога, а Ісус стає моїм Богом, близьким, знаним і важливим для мене. Пізнання себе у світлі Божої правди служить кращій співпраці з Христом, позитивно позначається на нашому духовному житті: зростає стійкість віри, можемо впевнено й тривало молитися, з довірою приступати до Сповіді та Причастя, як зустрічі з Ісусом: товаришем, Вчителем і Лікарем. А також загалом: будуючи життя на основі заповідей, будемо впевнені у добрих результатах: поступ у професії, успіхи в праці, щасливе подружжя та сім’я.

Про важливість пізнання Господа та його плоди свідчить історія Филипа і Натанаїла. Зустріч Натанаїла з Ісусом пройшла в атмосфері взаємного пізнання. Ісус відкрив Себе Натанаїлові, став його приятелем. А Натанаїл пізнав у Христі Месію і Божого Сина. Потім поніс цю правду людям.

Нам не завжди легко будувати стосунки з ближніми. Іноді приховуємо від них певну правду. Чому ми в стосунках з іншими часто лукавимо? Не завжди тому, що ми дуже зіпсуті, а тому, що не є правдиві перед Богом. За що Господь похвалив Натанаїла? Саме за його простоту, щирість і відкритість.

Пригадаймо, як Господь каже не бути літеплими – лише або гарячими, або холодними.

Господь закликає нас до відваги – не боятися виражати те, що маємо в собі. Бог не очікує, щоб ми вдавали з себе когось, ким ми не є.

Часто ми дуже хочемо подобатися іншим, щоб люди нас високо оцінили. Однак бачимо: корінням цього є лукавство, бо ми не є собою, не є такими, якими нас створив Бог.

Сталість і незмінність є лише в Бозі, і чим більше наближаємося до Нього, тим більше самі стаємо подібні до свого Творця. Лише в Бозі, у Його правді ми самі можемо ставати сталими і виявляти іншим цю правду про Господа. Пізнаючи правду в Ісусі, самі починаємо жити нею. 

Стаючи учасниками істини в Христі, ми тоді самі випромінюємо істину та любов. Пізнаючи в цілості Бога, це зберігає єдність нашого духа, ми постійно перебуваємо в правді і любові перед собою, Богом і ближніми. Амінь.

Віра приносить нам плід - Божу любов.

Мт 7, 1-11

Оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.

 Віра людини сильна чи слабка часто спонукає її звертатися до Бога по допомогу. Наша увага в молитві переважно зосереджується на дарах, потребах чи вирішених справах – результатах молитви. Але мало уваги звертаємо на того, хто нам допомагає – на Бога. І коли хтось часто молиться, але під час молитви думає про проблеми, така молитва не наповнюється духом віри та любові до Бога.

Якщо під час молитви недостатньо звертаємо увагу, рідко думаємо про Ісуса, то й замало пізнаємо Його. Така молитва перестає бути особистою зустріччю, розмовою з Христом, а стає способом вирішення життєвих справ. Коли молимося, потрібно пригадувати собі, що саме відбувається – про Божу присутність, що стоїмо перед Господом і з Ним розмовляємо.

Наша віра і любов до Бога зростають, коли зустрічаємося, пізнаємо Його на молитві, Службі Божій і у Святих Тайнах. Чим більше пізнаємо Ісуса через молитву і Святе Письмо, тим сильнішою стає в нас віра у доброту та всемогутність Бога. Тоді маємо впевненість, довіру до Христа, що кожне наше прохання Він вислухає і допоможе, захистить нас, як сам сказав: „І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите, і буде вам” (Мт 21,22).

о. Михайло Чижович, редемпторист