Ось Ти зачнеш у лоні і вродиш сина й даси Йому ім’я Ісус.

Лк 1,24-38

Благовіщення вважаємо святом Богородиці, бо в центрі події є розмова ангела Гавриїла з Марією в Назареті. Насправді це торжество Втілення Сина Божого в лоні Діви Марії, яка через ангела пізнала волю Божу щодо себе самої. Завдяки Її «так» відбулася справа нашого відкуплення. Тому свято Благовіщення – це таємниця співпраці людини з Богом задля нашого освячення і спасіння. Ця подія показує, як на ділі виглядає співпраця людини з Богом для її освячення і спасіння, прикладом якої є Діва Марія.

Читаючи опис Благовіщення, бачимо, що на перший погляд Марія неначе розгубилася, почувши слова Гавриїла про народження Спасителя. Насправді Вона вже в дитинстві отримала релігійну освіту і добре знала Священне Писання. Крім того, Її відрізняли неабияка проникливість у справах духовних, ясний розум, найглибша віра, полум’яна любов і безмірні дари Святого Духа. З цієї причини Вона тут же зрозуміла суть місії Божого посланника, а в Її серці негайно народилася готовність виконати всі вимоги Божі.

Богородиця добре знала про Божий задум спасіння, що на землю прийде Месія. У розмові з ангелом Вона хотіла впевнитися, що його слова справді від Бога та що Господь довірив Їй, простій дівчині з Назарету, важливу місію у ділі спасіння: стати Матір’ю Спасителя – Божого Сина.

Ангел заспокоїв Марію і відкрив, пояснив Їй наміри Божі, що стосуються Її покликання: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й родиш сина. Й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця». Гавриїл запевняє Богородиці Божу поміч та опіку, якщо Вона народить Божого Сина: ,,Дух Святий зійде на Тебе й сила Всевишнього Тебе отінить”. Благовіщення Ангела відкриває Марії Її служіння, роль у світі, сенс Її існування. Благовіщення досконалим чином просвітило Діву Марію. Її власне життя було об’явлено Їй у новому світлі. Воно помогло Богородиці усвідомити Своє виняткове покликання, призначення в історії людства як Божої Матері. Завдяки всьому цьому Марія була остаточно залучена до таємниці Христа.

Покликання – це не стільки наш вибір, скільки вибір нас Богом. Ми розпізнаємо його завдяки багатьом обставинам, досліджуючи їх чистим серцем.

Зовсім не обов’язково, щоб наше покликання чи наша роль у здійсненні Божих задумів були масштабними і яскравими. Цілком достатньо того, що Бог побажав послужитися нами, Він чекає від нас допомоги.

Відповідь Марії на Боже покликання – «так» – звучить досить рішуче. Ця відповідь включає в себе те, що Пречиста Діва цілком віддала себе Богу і поклалась на Нього. Відтепер і до кінця життя Марія бажатиме тільки того, чого хоче Він. Кульмінацією Її «так» стане Голгофа: там, під хрестом, Богородиця разом із Сином принесе Свою останню жертву для спасіння людства.

«Так», якого Господь вимагає від кожного з нас на шляху нашого власного покликання, звучить протягом усього життя, проходить крізь усі події, великі і малі. З ним пов’язані і нові звернення Бога до нас, на які завжди необхідно відповідати «так». «Так», яке кажемо Ісусу, не дозволить нам бути занадто самовпевненими. Навпаки, ми будемо дуже уважні, щоб не пропустити звернення Господа до нас, Який вказує шлях Своїм вибранцям. У нашій, продиктованій любов’ю відповіді, людська вільна воля і воля Божа перебувають в досконалій гармонії. Кожній людині варто наодинці з Богом обговорити, що саме Він від неї хоче.

Нехай наша відповідь Богу в будь-якій ситуації звучить настільки ж рішуче і безповоротно, як відповідь Марії в день Благовіщення. Адже одне лише покликання надає життю сенс і визначає його мету – бути з Богом. А любов надає вартість усім нашим вчинкам, нагороду життя вічного. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист