emblem
Меню Закрити

Написати священику

(Тут ви можете запитати про свята, пости, сповідь, покликання, сімейні стосунки, Церкву та багато іншого)

9-та неділя по Зісланні Святого Духа

І вийшов Петро а човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса.

Мт 14,22-34

Коли поєднаємо історію бурі на морі з попередньою подією – чудом п’яти хлібів і двох риб, то краще зрозуміємо її значення. Ми звикли до того, що часто бачимо Бога біля себе в позитивах. А коли трапляються негативні моменти, виникає відчуття, що Бог залишив нас. Насправді Ісус ніколи не покидає нікого, Він завжди і всюди з нами, бо безмежно любить і бажає у всьому добра. У цьому запевняє нас історія бурі на морі. А сумніви, негативні відчуття виникають через слабкість віри. Віра бачить і відчуває Бога всюди, у різних подіях та обставинах життя. Про це Ісус запевняє словами: „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28,20). Натомість слабка віра ставить все під сумнів: чи Бог є зі мною, чи допоможе, захистить мене?

Під час чудесного розмноження п’яти хлібів і двох риб Ісус показав, що дбає про цілу людину – добро тіла й душі. Через зустріч з апостолами на розбурханому морі Спаситель показує іншу правду, що є з нами у всіх життєвих подіях та обставинах і завжди готовий допомогти. А тим самим дарувати Свою любов. З допомогою віри можемо відчути любов Христа навіть тоді, коли довкола нас труднощі, переживаємо терпіння й випробування.

Поведінка апостола Петра на морі об’являє силу віри та її плоду – Божої любові. Приклад апостола Петра, який ішов по воді, відкриває нам дуже велику правду християнського життя. Попередньо апостоли побачили на морі незнайому особу, яка йде по воді і злякалися. Коли ж вони впізнали Ісуса Христа, то Петро з дозволу Ісуса почав іти до Нього по воді. Доки Петро дивився на Спасителя – він ішов, але тільки-но відвернув від Нього погляд і глянув на сильний вітер та великі хвилі, почав усвідомлювати, що він людина і що йде по воді, а людині не властиво ходити по воді й почав тонути.

Але що сталося далі? Тонучи, Петро закликав Христа на поміч: – Господи, рятуй мене! Ісус негайно простягнув руку й витягнув його з води. Тим самим проявив Свою любов до нього. Це об’являє нам важливу правду, що міцна віра, потверджена вчинками, швидко приносить плоди – показує любов Бога до нас.

Так буває і в нашому житті. Доки живемо вірою, не оглядаючись на будь-що довкола нас, ми можемо «йти» через усілякі обставини нашого життя наче по воді, з допомогою Христа успішно долаємо труднощі, вирішуємо проблеми. Коли намагаємося реально, по-людськи дивитися на обставини, то відразу починаємо «тонути»: нас опановують сумніви, страх, непевність, песимізм, втрачаємо надію на зміну ситуації.

Жити вірою – означає не лише виконувати заповіді, церковні приписи, а передусім у всьому звертати свій погляд на Христа, тобто старатися побачити, відчути Його присутність біля себе.

Намагатися частіше думати про Ісуса, ділити з Ним свої почуття, довіряти Йому, просити помочі й духовного світла зорієнтуватися в ситуації, як правильно поводитися, що робити, покладати надію на Бога постійною молитвою. І Христос обов’язково дасть відповідь, потрібну пораду.

Існує розповідь, що коли християнські священники-місіонери трудилися в Африці на місіях між поганами, вони ревно голосили Слово Боже, але навернень було дуже мало. Ця місцевість багата на врожайні поля і великі стада худоби. Але ось настала тривала нищівна посуха. Сонце палило збіжжя, гинула худоба. Поганське населення звернулося до своїх знахарів, щоб вони помолилися до своїх поганських божків про дощ. Знахарі приносили жертви поганським божкам, але дощу не було. Тоді провідники племен зійшлися на нараду і більшість з них вирішила звернутися до християнського місіонера,  щоб він молився за дощ до свого Бога. Місіонер запросив їх до своєї церкви на молитву. Деякі вожді не хотіли молитися до християнського Бога і пішли до своїх знахарів. А ті, що зайшли до каплиці разом зі священником, довго-довго молилися. І справді, сталося чудо – з неба пішов рясний дощ. Але дивно, дощ зросив поля лише тих вождів, які молилися в церкві. А на поля тих, що не хотіли молитися до християнського Бога, не впала жодна краплинка дощу. Ось значення і сила віри та молитви!

Стараймося провадити добре духовне життя, аби серед різних потреб на першому місці була віра – міцний зв'язок з Ісусом. Тоді будемо мати впевненість та відвагу, спокій у душі. Лише віра в Ісуса Христа дає нам змогу йти вперед всупереч будь-яким обставинам. Тому наша віра – це фундамент, основа, орієнтир життя, щоби, незважаючи на будь-які життєві бурі й незгоди, будь-які ситуації, впевнено йти через усе разом з Ісусом. Правдива віра допоможе бачити присутність та дію Христа у щоденному житті, що Він завжди поруч зі мною, переконатися у правдивості слів Євангелія: „Нічого бо неможливого немає для Бога” (Лк 1, 24). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист


Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, редемпториста з Нюарку (США)

 

Адміністратор

Коментарі

Авторизуйтесь

Щоб залишати коментарі, авторизуйтесь за допомогою аккаунта у соціальних мережах

Авторизуйтесь

Щоб залишати коментарі, авторизуйтесь за допомогою аккаунта у соціальних мережах

Помилка
Отакої! Схоже, виникла непередбачена помилка. Будь ласка, спробуйте знову або зверніться до адміністратора