Чи віруєте, що я можу це зробити?

Мт 9,27-35

Розповідь про зцілення двох сліпих і німого біснуватого має подвійне духовне значення. Спершу бачимо проблему фізичного здоров’я: двох сліпців і німого чоловіка, що був біснуватий. Їх обох Ісус оздоровив. Основу цих оздоровлень становить віра у всемогутність Христа. Двоє сліпців просили Ісуса, щоб зцілив їхні очі – повернув їм зір. У відповідь Господь запитав їх, чи вірують, що Він може це зробити. Зціливши очі сліпців, Христос промовив до них: ,,Нехай вам станеться за вашою вірою!” Оздоровлення сліпих стало плодом їхньої віри. Силу їхньої великої віри бачимо в молитві до Ісуса. Сліпці кричали, наполегливо просили Господа про поміч, бо мали тверде переконання, що Він оздоровить їх.

Іншим прикладом віри є зцілення німого, який був опанований злим духом. Чоловік не прийшов до Христа сам, а його привели. Матей не згадує нічого про віру сліпого чи його знайомих. Ісус оздоровив німого біснуватого, бо побачив віру у серці чоловіка або в його товаришів.

Ця євангельська подія про сліпців та німого свідчить не лише про важливість віри у всемогутність Ісуса, яка запевняє нам Божу поміч. Коли подивимося на контекст цієї події, то відкриємо інше її значення. Кожне Євангеліє було написане для перших християн, щоб вони знали науку Христа, для зміцнення їхньої віри та щоб стали правдивими учнями Ісуса.

Зцілення сліпців і німого сталося після оздоровлення кровоточивої жінки та воскресіння дочки начальника синагоги. Сліпці, дізнавшись про чуда Спасителя, пішли за ним і почали просити, аби допоміг також їм – повернув зір. Матей зазначає, що два сліпі пішли за Ісусом. Словом пішли євангелист розкриває тему учнівства. Потім її розширює звертання до Ісуса «Сину Давидів» та висловлення віри сліпців словами «Так, Господи».

Християнин – це не тільки той, хто вірить в існування Бога, Його всемогутність і любов та спасіння через Ісуса Христа. Кожен християнин повинен стати учнем Ісуса – наслідувати Його приклад. Зокрема знати та розуміти Христову науку й старатися нею жити. Тим самим зростати у вірі й приносити її плоди, подібно як Господь навчав і потверджував правду чудами. Умовою віри є слухання Божого голосу, як пише апостол Павло: ,,Віра від слухання, а слухання через слово Христове” (Рм 10,17).

Коли Христос увійшов зі сліпцями до хати, то спитав їх: “Чи віруєте, що Я можу це зробити?”. Вони відповіли: “Так, Господи!”. Бог в Ісусі Христі хоче подарувати нове життя кожній людині. Щоб це стало можливим, потрібна наша тверда віра. Чудеса Ісуса − це дія Божої сили в Ньому. Тому Ісус запитує сліпих, чи вони вірять у Божу силу, яка діє в Ньому? А також потрібна довіра до Ісуса, наше «Так!», подібне до того, яке колись сказала Богові Пречиста Діва Марія (Лк 1,38).

Те саме запитання Господь ставить сьогодні мені і тобі, цілій Церкві – її провідникам та всім вірним. Чи ми віримо, що Ісус має силу змінити цей світ, суспільство, наші родини, наші зранені й понівечені серця? Чи Слово Ісуса – Євангеліє − це для нас сила Божа на спасіння кожному і кожній, хто вірує. Чи ми зробили з нього просто добру пораду? Чи ми готові відкритися на силу Христового Слова з такою ж довірою, як це зробили сліпі?

Учень Ісуса повинен вміти чути Його голос у Євангелії, своєму серці, в особах і подіях життя. А також мати здоровий зір віри: розуміти Божі знаки, вміти бачити присутність Ісуса в особах, подіях та обставинах життя. Знати, що в житті немає нічого випадкового, а на все є Божа воля.

Євангелист Матей звертає увагу на такий факт, що Ісус заборонив сліпим розповідати про їхнє зцілення. Це мало педагогічне значення: Ісусові йшлося про спростування націоналістично-політичної інтерпретації месіанської гідності та місії Христа. Від Нього сподівалися, що Він очолить боротьбу проти язичників-римлян та переможе їх, внаслідок чого Ізраїль стане могутнім царством, як колись в часи Давида та Соломона. Цим Матей підкреслює важливість послуху словам Ісуса, що також є ознакою його учня – вірності та довіри Богові.

Але бачимо, що сліпці не виконали наказу Христа, не могли сховати в собі тої великої любові Ісуса, яку отримали через дар зору. Сьогодні ми не повинні мовчати про любов Бога до нас, залишатися німими християнами, а бути готовим свідчити словами й вчинками свою віру в Ісуса та любов до Нього. Наше життя, довір’я, послух Ісусові мають бути настільки промовистими, що світ навколо нас зможе побачити, почути, досвідчити та переконатися, що «Ісус Христос учора й сьогодні – Той самий навіки» (Євр 13,8). Та що Він справді перебуває «з нами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28,20). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист