Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: – Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються.

Мт 9,1-8

Оздоровлення Ісусом розслабленого ще раз показує важливість віри. Бачимо, що Бог дає хворим оздоровлення через віру інших людей. У Євангелії навіть не вказано, ким був цей розслаблений, нічого не пояснюється про його віру, але показано віру інших людей. Ця євангельська подія нагадує про спільнотовий вимір віри, що віра служить не лише власному добру, але й добру інших людей. Це випливає із заповіді любові. Віра тісно пов’язана з любов’ю, бо любов є плодом віри. Про це пише апостол Павло: „У Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але - віра, чинна любов'ю” (Гл 5,6). Знаємо, що заповідь любові складається з двох частин: любити ближнього свого, як себе самого. Коли проявляємо любов до ближніх добрими вчинками, то цим правдиво любимо Бога і себе.

Допомога ближнім залежить від досконалості нашої віри. Саме відповідно до нашої віри: наскільки ми переконані у всемогутності та любові Бога, довіряємо Христові, приймаючи Його волю, наскільки настирливо й наполегливо ми взиваємо до Бога нашою молитвою, настільки Ісус може творити через нас багато різних чудес для інших людей. Прикладом або порівнянням сили віри можуть послужити різні життєві речі: аби врятувати того, хто тоне, треба самому вміти добре плавати, щоб навчити когось грати на мучному інструменті, маємо самі добре володіти ним.

Ми часто намагаємося допомогти ближнім, особливо рідним у їхніх потребах. Зокрема батьки переживають за життя дітей: моляться за їхнє здоров’я, освіту, добру долю. Успіх цих старань залежить від віри батьків у всемогутність і любов Бога, а тим самим довіри волі Христа, терпеливості та витривалої молитви.

Одного разу маленька віруюча дівчинка попросила в церкві, щоб люди молилися за навернення її старшої сестри. А сама пішла в напрямку дверей храму. Священник затримав її і запитав, чому вона сама не залишається, щоб разом з іншими молитися за сестру? Вона відповіла: - Вибачте, але я забула попросити у батьків, щоб мене відпустили на молитву. І ще, я дуже поспішаю додому, бо хочу побачити, як засяє радістю обличчя сестрички, коли вона навернеться до Бога.

Дитина у своїй простоті серця так вірила в силу молитви церкви та в негайну Божу відповідь, що цим ще більше спонукала серця віруючих до молитви. Священник відпустив її з благословенням і вона, прибігши додому, застала свою сестру на колінах у гарячій молитві покаяння. Як бачимо, Ісус швидко нагородив її віру – дав побачити щасливе обличчя сестри.

Якщо справді віримо в Бога, ніколи не зневірюймося, коли бачимо, що не можемо вплинути на ситуація змінити, якась проблема не вирішується швидко. Молімося постійно і покірно просімо небесного Отця. І за нашою вірою, вираженою у молитві, Він зможе це змінити. Як за вірою товаришів Ісус зцілив розслабленого, так і за нашою вірою зможе дуже багато зробити в житті інших людей! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, редемпториста з Нюарку (США)