Побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць.

Мт 8,28 – 9, 1

Коли ми нещодавно говорили про історію римського сотника та життя апостолів Петра і Павла, ствердили потребу особистого пізнання Бога. Історія двох гадаринських біснуватих є прикладом важливості цієї потреби. Становище біснуватих показує негативні наслідки браку такого пізнання, що стається з людиною, якщо вона не знає Бога, не має зв’язку з Ним.

Римський сотник та апостоли Петро і Павло нагадали нам, що питання віри – це не тільки існування Бога, а зв'язок любові з Ним. Тоді Ісус може допомагати та захищати нас. Якщо людина не має зв’язку з Христом, то отримує негативні наслідки цього: стає жертвою гріха та невільником злого духа. Велику шкоду для нас становить неволя фізична, психологічна, але найбільшою небезпекою є неволя диявола. Тоді назавжди втрачаємо Бога – справжнє джерело життя й добра і нічого не зможемо вже змінити, виправити ситуацію. Бо діятиме закон Божої справедливості, а не любові.

У саду, де рясно вродили фруктові дерева, гралися хлопчики. Мати попросила дітей, щоб вони були обережними і не позбивали плодів, які ще не достигли. Але граючись, один з хлопчиків побіг поміж нахиленим віттям яблуні, зачепив їх і яблука градом посипалися на землю. Як зарадити біді? Діти знайшли вихід. Вони взяли нитки і поприв’язували плоди до гілок. Тепер ніби все було в порядку і мати зразу не побачила скоєного. Але прив’язані яблука дуже швидко зів’яли, тоді і виявилося, що вони були штучно прикріплені до гілок.

Так буває і з більшістю християн. Гріх відірвав їх від Бога, а до живого дерева вони тільки штучно прив’язані нитками хрещення, традицій та виконання обрядів. Маючи таке життя, вони духовно не ростуть, а в’януть та гниють. У них немає органічного зв’язку з Христом – живим духовним деревом. Тож дозвольмо Христові „прищепити” нас до Себе, нехай Його Дух увійде в наше серце і тоді ми станемо рідними Богові і дозріємо для участі у Його Царстві.

Свідомість можливих негативних наслідків браку віри спонукатиме нас удосконалювати її і одночасно зміцнювати зв'язок із Богом, бо тільки Христос може захистити нас від злих сил. Вони є досконалими духами, тому добре відчувають Божу силу. Там, де присутній Ісус, нечисті духи втрачають свою силу і не можуть впливати на людей. Коли Бога не має з нами, диявол має можливість легко підступати до нас і робити нам всяку шкоду. 

Історія гадаринських біснуватих має цікаве закінчення. Мешканці Гадарину не оцінили належно оздоровлення двох чоловіків. Втративши через це велике стадо свиней, вони попросили Спасителя відійти з їхніх околиць. Ісус спокійно сів у човен і повернувся до Капернаума.

Як бачимо Бог завжди готовий допомагати нам, але шанує волю людини, не накидає Себе силою. Але чекає, щоб ми попросили Його про поміч, проявили віру та любов до Нього, дозволили діяти.

Чим більше будемо прямувати до досконалості і ставати святими, то більше будемо змінювати своє життя та світ, впливати на тих чи інших людей, їхні недоліки, вади, також на ситуації чи проблеми, які є навколо нас. Тому дуже важливою є праця над собою, переміна себе, зростання у вірі, надії та любові, досконалості, у святості. Ця праця має зробити нас відкритими на Ісуса, готовими прийняти Його, підчинити Йому свою волю, щоб Він міг діяти й змінювати життя. Коли ми самі змінимося, тоді з допомогою Христа будемо навертати, змінювати, зцілювати інших навколо себе. Отже, праця над собою важлива не лише для нашого власного спасіння, а й для спасіння цілого світу! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, редемпториста з Нюарку (США)