Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.

Лк 8,26–39

Притчі та події у Євангелії неділь об’являють певні Божі правди, щоб зміцнити нашу віру, надію та любов до Бога. Цієї неділі читаємо розповідь про зцілення герасинського біснуватого. Ця подія нагадує про існування злих духів – колишніх ангелів, які через гордість були скинуті з неба й роблять зло на землі, всяку шкоду людям - матеріальну й духовну через хвороби та війни. Зокрема чинять перешкоди для спасіння, руйнують наш зв'язок любові з Богом.

Крім існування диявола, історія герасинського біснуватого подає ще одну важливу правду, що життя у світі творять люди. Якими дарами вони наповнені, таким є життя у світі. Якщо людина наповнена Божими дарами, знанням правди, тоді у світі панує добро, спокій, злагода, любов. А коли людське серце наповнене гріхами гордості, самолюбства, байдужості й лінивства, то у світі панує зло, гнів, заздрість, ворожнеча, неправда, несправедливість та багато іншого. Прикладом цього є поведінка мешканців Герасин-околиці, які зазнавали чимало неспокою від поведінки біснуватого. Та коли Христос оздоровив його від нечистого духа, люди герасинської округи не зрозуміли добра, яке Він зробив їм, і попросили Його залишити їхній край.

Доля біснуватого показує, що коренем зла є гріх, його небезпека та наслідки. Гріх – це не просто людська помилка. Через гріх людина дає дияволу доступ до себе, дозволяє йому діяти та робити шкоду в житті. Тоді диявол руйнує саму людину та стосунки між людьми, а тим самим життя.

Щоб зло не панувало у світі, потребуємо Божої помочі та рішучої боротьби зі злими духами.

Коли Христос прибув в околицю Герасину і вийшов із човна на берег, зустрів Його біснуватий чоловік і голосно промовив: ,,Що мені і тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!”

Читаючи цей євангельський уривок, ми не бачимо, щоб Христос мучив цього чоловіка. Господь просто йшов собі берегом моря. Але позаяк Він був Богом, то в Його присутності злі духи почали виявляти себе, свій страх перед Ним, бо відчули небезпеку для свого існування. Устами чоловіка проявляли спротив, говорили біси, які опанували його. Однак Ісус не боявся цього спротиву демонів, а рішуче наказав нечистому духові вийти з чоловіка, за власним бажанням оздоровив його.

Зустріч біснуватого з Ісусом подає важливу науку. Для освячення, переміни життя, нашого суспільства, очищення його від зла потрібні святі особи, в яких перебуває Бог. Подібно як Христос очистив Герасин від нечистих духів. Саме вони є тим духовним ліком, який змінює всіх і все навколо себе, вони є тією закваскою, яка змінює суспільство. Про цю святість повинен дбати кожен із нас. Отці Церкви кажуть, що коли ти змінишся сам, то біля тебе зміняться тисячі. Коли змінюємося ми, то відбуваються зміни навколо нас.

Добро не виникає у світі само, його творять люди. Якщо людина наповнена дарами, то зможе поділитися, наповнити ними інших людей та світ: працю, стосунки між людьми. Хоча Бог є джерелом добра у світі, але наповняє його через нас. Він бачить нас посередниками своїх дарів у житті, для освячення та спасіння людей. Для цього необхідно знати й розуміти Божу правду й науку Христа, щоб могти ними жити. Мати міцну єдність з Ісусом через постійну молитву й Святі Тайни. А також допомогти іншим пізнати Христову правду та самого Бога, знайти відповіді на складні питання, наставити їх на добру дорогу, зміцнити у вірі, помогти з’єднатися з Ісусом, захистити в небезпеці, коли не можуть зробити цього самі. Бо не всі мають час і можливості самим пізнати Бога. Ніхто з людей не є самодостатнім, кожен із нас має різні дари й ми доповнюємо ними один одного. Така поміч ближнім словом та ділом – це приклад правдивої любові, яка зміцнює єдність осіб, дбає про Боже щастя кожної людини. Дбання про наповнення дарами себе та ближніх – це прояв взаємної відповідальності за добро у світі. Про це свідчить кінець історії біснуватого. Ісус не дозволив чоловікові піти з Ним, а наказав йому залишитися вдома, свідчити свою віру, розповідати всім у місті, як Він оздоровив його.

Прикладом цього є те, коли вся родина збирається разом на якесь свято або чиїсь уродини. Тоді члени родини можуть побачити один одного, порозмовляти про життєві справи, успіхи й труднощі, разом радіти цією подією. Такі спільні зустрічі змінюють єдність у родині.

Коли ми допомагаємо один одному у житті й спасінні, тоді сам Христос невидимо присутній із Нами, допомагає, охороняє і провадить нас у земному житті до Царства Небесного. ,,Бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт 18,20). Коли Ісус із нами, тоді маємо певність добра в житті. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист