Хто має вуха слухати, хай слухає.

Лк 8,5-15

Коли читаємо Євангеліє, варто пам’ятати, що це не тільки побожна історія: науки й події з життя Ісуса Христа, які відбулися дві тисячі років тому. Євангеліє – це слово Бога. А Бог існує поза часом, тому Його слова завжди актуальні й важливі. Тож Євангеліє – це звернення Христа до нас. Або, як кажуть святі, – це лист Бога до людини. Через євангельські історії та притчі Ісус постійно звертається, промовляє до людей. Тому уривки Євангелія можна назвати неустанною турботою Бога про кожну людину: Він старається наповнити нас Своєю мудрістю, правдою, любов’ю, допомагає і захищає, тобто хоче дарувати справжнє життя, наповнене матеріальними і духовними дарами.

Сьогодні Христос розповідає притчу про сіяча. Кожен добрий господар постійно працює: заробляє гроші, щороку сіє на полі зерно, садить всяку городину, щоб мати завжди поживу. Так само Ісус вже дві тисячі років сіє зерно Божого Слова в людські серця. Словами Своєї науки Божий Син подає не тільки певні правила, завдання духовного життя, а передусім виявляє турботу про людей: відкриває образ люблячого Бога, нашу гідність дітей Божих, дбає про добро нашого тіла й душі і дарує життя вічне.

Одного разу якийсь чоловік запитав мудреця: „А для чого ти завжди читаєш книги про Бога?" Мудрець у відповідь запитав його: „А для чого ти сьогодні вимагаєш поживи для тіла?" „Я роблю це для того, щоб жити", — відповів цей чоловік. „І я читаю Святе Письмо для того, щоб жити", - відповів мудрець. Як для життя тіла кожного дня потрібна природна пожива, так і для душі кожного дня потрібна пожива духовна. Насичена душа має силу йти дорогою Божих заповідей і здобувати добро, завжди бути разом із Богом.

Читаючи притчу про сіяча, бачимо, що господар сіє зерно на різну землю: край дороги, на камінь, між тернину і на добру землю. Ці чотири види землі символізують людей різного стану, які вірують і не вірують у Бога, надіються на Нього й не довіряють Йому, слухають і не слухають Господа, люблять і не люблять Бога. Поведінка сіяча означає, що Господь звертає Свою увагу – погляд і слова на всіх людей, бо всім хоче допомогти, бажає спасіння – життя вічного. Словами Своєї науки Ісус вкладає у наші серця завдатки всякого добра.

Хто вірує в Бога, а особливо той, хто дбає про глибоке духовне життя, хоче отримати плоди віри: почути відповіді на свої молитви, бачити Господа у житті й отримати любов від Христа. Знаємо, що Божі дари приходять до нас дорогою віри. А дорогу віри будуємо у своїй душі, коли слухаємо слова Ісуса, як навчає апостол Павло: „Віра від слухання, а слухання через слово Христове” (Рм 10,17).

Першу частину притчі про сіяча Господь підсумовує словами: „Хто має вуха слухати, хай слухає”. Кажучи простими словами, Ісус говорить: „Хто відчуває потребу Божої допомоги, хай приймає мої слова і ними живе. Вони допоможуть отримати потрібні дари”. Коли приймаємо слова Христа, керуємося ними, то дозволяємо Богові діяти у своєму житті й наповнити його добром.

Власник одного американського підприємства приготував різдвяні подарунки для своїх робітників. Вони мали право вибрати або Біблію або 10 доларів. Перший робітник сказав, що Біблія є хорошою книгою, але йому більше пригодяться гроші. Всі інші зробили за його прикладом, крім останнього, який сказав, що хоче мати Біблію.

„Прошу дуже, візьміть і читайте, тільки не загубіть закладку!” – сказав власник, вручаючи йому Біблію. Робітник обережно розгорнув Біблію і знайшов у ній закладку – стодоларову банкноту. Побачивши це, інші працівники були надзвичайно здивовані і картали себе, але було вже пізно.

Притча про сіяча є відповіддю для тих, хто в труднощах не бачить Бога біля себе, ставить запитання: „Чому Господь не вислуховує наших молитов, не захищає від хвороби, війни, недобрих людей?” Якщо Бог є любов’ю, то Він ніколи не є байдужим до нікого, всім намагається допомогти. Любов не є байдужою до потреб іншої людини. Лише від нас, як від стану землі, залежать плоди нашої віри та молитви, щоб могти прийняти дари від Бога. Тут на поміч нам приходять слова Христа: „Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють” (Мт 7,8). Або одна мудрість: „Прислухайся, і ти почуєш правду. Вдумайся, і ти знайдеш відповідь”.

Коли хочемо отримати поміч від Бога, завжди просімо Ісуса також про ласку почути Його голос і побачимо, як Бог відповідає нам, допомагає через голос сумління, події та людей. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист