Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: – Не плач.

Лк 7,11-16

Минулої неділі ми слухали науку Христа про любов до своїх ворогів або радше заохоту Спасителя наслідувати любов і милосердя небесного Отця. Сьогодні читаємо розповідь про воскресіння мертвого сина вдови з Наїн. У Євангелії попередньої неділі ми чули лише слова Господа, вістку про любов ближніх і Бога. У цій науці бачимо особисту присутність Ісуса і видимий прояв Його любові.

Читаючи уважно опис цієї євангельської історії, бачимо, що в центрі події є не мертвий юнак чи скорботна мати-вдова, яка втратила сина – єдину допомогу, а Ісус Христос. Він є Тим, Який повністю змінює ситуацію: потішає матір, воскрешає її сина і повертає до життя, відновлює у їхніх серцях надію на щасливе життя.

Воскресіння юнака з Наїн показує, що Ісус є основою кожної людини, Тим, хто змінює її життя. У порівнянні з іншими подіями, тут Спаситель нічого не вимагає від людей: віри чи покаяння. Зустрівши похоронний похід, Він зразу ж діє, проявляє любов і милосердя. Христос спершу потішає, духовно підтримує матір: „Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: – Не плач”. А потім зупиняє тих, що несли тіло юнака й звертається до нього: „Юначе, кажу тобі, встань!” Повертає хлопця до життя.

Історія біля брами Наїну ще раз засвідчує про важливість віри, щоб постійно удосконалювати її. Хоч ми не завжди бачимо чи відчуваємо присутність Ісуса у житті, але Він постійно є з нами. А коли будемо мати досконалу віру, тоді виразно побачимо й відчуємо Бога біля себе, у різних життєвих ситуаціях.

Теперішня війна в Україні завдає багато шкоди: знищує життя і майно людей. Але серед тих руїн знаходимо теж добро – свідчення багатьох воїнів про силу віри, надії та молитви до Бога.

Один воїн попросив у свого віруючого товариша три вервиці й розмістив їх у середині БМП. До нього в екіпаж прийшов молодий побратим. Побачивши це, почав сміятися і сказав: „Ти що, в Бога віруєш?” „Звичайно, вірую”. А той сміявся з нього. Невдовзі вони їхали на бойове завдання й підірвалися на міні. Машина була повністю знищена, розірвана на куски. Солдатів розкинуло у різні боки. Вони отримали легкі поранення, але всі залишилися живими. Після того юнак сказав: „Андрію, знаєш, тепер я теж вірую в Бога”.

Ця життєва подія переконує нас, що Ісус всюди з нами і діє: допомагає та захищає. Хто має тверду віру й надію, той завжди бачить знаки присутності Бога у своєму житті. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист