Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.

Мт 4,18–23

Роздуми на Божим царством і таємницею нашого спасіння, які здійснюємо після Зіслання Святого Духа, розпочинаються з покликання перших апостолів. Коли рибалки Петро й Андрій, Яків та Іван ловили рибу в морі, Ісус запросив їх піти з Ним. Коли вони почули слова Спасителя: ,,Ідіть за мною”, у них відчули голос Бога, запрошення будувати нове життя з Богом, а не власними силами.

Коли йде мова про покликання, то воно має не лише релігійне значення, стосується не тільки духовного служіння в Церкві: священства чи монашества. Покликання має широке значення. Це дія Бога в людському житті, розуміння, що все для нас є Божим даром. Коли говоримо про створення світу чи людини, то існує вислів, що Бог покликав світ до існування, покликав людину до життя або до вічності. Також покликанням можемо назвати розпізнання в собі та розвиток різних талантів чи здібностей: до музики, співу, малювання, техніки, чи також професію, вибір подружнього життя. Коли якійсь особі доручають бути керівником школи, навчального закладу, підприємства, установи, вибирають головою міста чи президентом держави, то кажуть, що їх покликали бути відповідальними за певне добро чи життя людей.

Покликанням можемо назвати також будь-яку нагоду зробити якесь добро чи проявити любов. Якщо доручають нам якесь завдання, обов’язок, хтось просить про допомогу – це означає, що Христос запрошує нас до якогось доброго діла, просить послужити ближнім, а через нас хоче дарувати комусь Свою поміч, опіку чи любов. Бо всі ми через хрищення покликані бути знаком присутності, дії та любові Бога у світі. У цьому виражається зміст слів: ,,Я вас зроблю рибалками людей”. Коли Ісус попросив Петра й Андрія, Якова та Івана піти за ним, то мету цього запрошення виразив словами: ,,Я вас зроблю рибалками людей”. Цим Господь запропонував їм іншу працю – місію спасіння людства: наповняти їх Божою правдою і любов’ю, провадити до Бога й життя вічного.

Роздуми над покликанням перших апостолів зроджують запитання: ,,Як сприймаємо себе, життя і все, що в ньому відбувається? Як щось людське, чи дію Бога? Якщо у всьому проявляється не випадковість, а Божа воля, чи бачу в цьому дію Господа, що це Ісус кличе, просить проявити любов”. Таким чином здійснюються слова Христа: ,,Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили” (Мт 25,40). Бог проявляє Свою любов до нас і дарує добро через людей. Так само ми виявляємо свою любов до Бога через ближніх, коли служимо їм, чинимо добро, як каже апостол Іван, що коли любимо ближніх, то в них любимо Бога.

Тож кожна нагода зробити якусь добру справу чи добро ближнім – це знак любові Бога до нас. А також запрошення Ісуса проявити свою любов до Нього, йти дорогою, яка веде до щастя особистого й спільного, на землі та в небі. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист