Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм.

Лк 6,31–36

Наукою про любов ворогів Христос об’являє правду, що Бог любить і дбає про спасіння усіх. Цю правду Господь доносить до людей через наші слова та вчинки, добре ставлення до ближніх. Ми є посередниками Божої ласки, спасіння для своїх ближніх. Тому Ісус каже: ,,Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували”. Тобто не перешкодили їм отримати любов Ісуса поганими словами та вчинками.

Коли говоримо про ворогів, то ними бувають не тільки певні особи, події, а також наші гріхи, ми самі. Про це пише апостол Яків: ,,Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього - то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим” (Як 4,4). Віруюча людина визнає Бога основою життя й джерелом добра, а Його всемогутність і любов запевненням щастя. Вона дбає спершу про духовні цінності, а потім про земні речі, найперше про добро душі, а тоді про потреби тіла. Коли хтось віддає перевагу матеріальним цінностям і вигоді тіла, той ставить Бога на друге місце. Недбалість, байдужість, лінивство до свого спасіння ослаблюють наш зв'язок із Богом. Цими та іншими гріхами людина руйнує в собі Божу любов, замість приятеля, стає ворогом Ісуса, відходить від Нього.

Прикладом пояснення питання любові ворогів є наука апостола Павла цієї неділі. Павло спершу переслідував християн, та коли отримав ласку навернення, то став ревним учнем Христа. Він відважно проповідував науку та віру в Ісуса як єдиного Спасителя людства, приніс цю правду багатьом народам. У місійній праці апостол Павло мав багато випробувань від людей і спокус сатани. Він боровся з ними не власними силами, а проявляв покору й терпеливість, покладав надію на Христа. Про це свідчать його слова в листі до Филип’ян: ,,Усе можу в тому, хто мене укріплює ” (Флп 4,13).

Любити – означає бажати добра, дбати про власне та спільне добро. Любов до ворогів не полягає у позитивних почуттях до них.

Любити своїх ворогів – це вибрати правильний спосіб боротьби з гріхами та своїми недосконалостями, щоб відновити єдність із Богом та ближніми.

Якщо ворогами людини є гріхи, то боротьба з ними потребує наполегливої праці: терпеливості, покори й тривалої молитви – надії і довіри Христові. Бо як каже апостол Павло, що зло можна перемогти добром, із Божою допомогою. ,,Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро. Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі. Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», - говорить Господь. Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля” (Рм 12,17-21).

У житті буває так, що коли стикаємося з ворогами свого щастя: гріхами, недосконалостями, неприємними подіями, то часто проявляємо незадоволення собою, нарікання, гнів. Але це насправді не вирішує проблем, не приносить спокою та радості в душі. Наука про любов ворогів відкриває важливу правду, що справжнє щастя не здобувається власними силами, а Бог змінює нас Своєю ласкою: зміцнює і очищає від зла та наповняє добром і його плодами: спокоєм та радістю.

Коли боремося з ворогами свого спасіння добрим способом: покорою, терпеливістю, молитвою, надією і довірою Ісусові, то отримаємо велику нагороду: щедру любов Ісуса та станемо Божими дітьми, учасниками вічної радості в Божому Царстві. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист