Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля.

Мт 22,1-14

Минулої неділі ми роздумували над притчею про виноградник і його плоди, яким є наше життя. Бог дарував нам життя, щоб ми принесли найважливіший плід – життя вічне. Притча про весільну гостину є певним продовженням притчі про виноградник. Цією притчею Ісус уточнює, як отримати добрі плоди нашого життя – стати учасниками Божого Царства. Життя є Божим даром, а одночасно запрошенням Бога для нас до життя вічного.

Христос порівнює Царство Небесне до весілля, яке є надзвичайно радісною подією. Основою Божого Царства є любов Бога до нас і людини до Нього. А де любов, там завжди радість. Божа любов є найбільшою у світі серед усіх проявів любові. Тож від неї отримуємо теж найбільше радості. Тому Царство Небесне подібне до вічної гостини чи весілля у небі. До цієї вічної небесної радості Ісус запрошує нас у різний спосіб: словами Євангелія, через людей, події та обставини життя. Коли щодня виконуємо певні обов’язки, завдання, беремо участь у якихось подіях чи зустрічах, вони стають для нас запрошенням до творення конкретного добра, а через нього до найбільшого добра – участі в радості з Ісусом у небі.

Тож дорогою до спасіння – Царства Небесного є не тільки молитва, Літургія, Святі Тайни, а також наше щоденне життя.

Тому варто дивитися на нього як на одну з важливих доріг до Бога та радості з Ним у вічності. Коли так будемо сприймати своє життя, тоді кожну працю виконуватимемо сумлінно і з любов’ю, як служіння ближнім, з думкою, що отримаємо за неї подвійну нагороду: земну від людей, тобто добро для тіла, й вічну – радість душі в небі.

Під час посвячення однієї каплиці серед інших учасників цієї урочистості Єпископ зауважив славного астронома Віррірера. Після церемоній у розмові з астрономом хвалив його, що той зумів вознестися аж до зірок. Астроном відповів зі щирою покорою: „Ваше Преосвященство, цього мені не вистачає, бо я ще хочу вище піднестися". Присутні не зрозуміли цих слів, а він посміхнувся і пояснив: „Я ще бажаю дістатися аж до неба, а у цьому намірі покірно прошу Ваше Преосвященство про молитву”.

Як бачимо, вчений-астроном не задовольнився земською славою, але думав про небо як кінцеву мету свого життя.

Хай наша праця служить для добра людей і на Божу славу, буде здійсненням запрошення на весільну гостину Христа, щоб колись радіти з Ним у щасливій вічності. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, редемпториста з Нюарку (США)