Ходімо, вб'ємо його й візьмемо собі його спадщину.

Мт 21,33-42

Коли уважно прочитаємо Євангеліє, то побачимо, що однією з головних думок є життя. Ісус прийшов на землю, що визволити людину від неволі гріха й дарувати їй життя вічне. Це завдання Господь виразив словами: „Я прийшов, щоб мали життя і мали його вповні” (Йо 10,10), „Дати життя вічне тим, яких ти дав Йому” (Йо 17,2), „Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього не загинув, але жив життям вічним” (Йо 3, 16).

Сьогодні чуємо притчу про виноградник. У центрі притчі є людське життя. Один чоловік-господар насадив виноградник, щоб робітники могли забезпечити свої життєві потреби. Однак працівники виявилися нечесними: вони вбили слуг та сина господаря, щоб забрати собі усю його спадщину. Але вкінці несправедливі робітники втратили все, навіть власне життя.

Коли говоримо про життя, маємо пам’ятати, що воно дане нам Богом або Отець «винайняв» його нам, щоб ми його правильно використовували.

Життя для нас є Божим даром.

Ми не створили себе самі, але Господь дарував нам життя через наших батьків. Якби ми не мали життя, то все інше не мало б ніякої вартості. Лише в контексті життя все має вартість, якщо воно служить нашому добру. Якщо Бог подарував нам життя, то Він очікує, щоб ми правильно його використовували й приносили Йому добрі плоди. Тож варто пам’ятати, що остаточно життя не є нашою власністю. Ми лише використовуємо його, аби робити добро, щоб коли у вічності станемо перед Богом, отримали з нього добрі плоди - життя вічне, завжди перебували з люблячим небесним Отцем.

Це подібно до того, коли хтось має скарб, гроші й старається найкраще вкласти їх, щоб справа приносила прибуток, – або в якийсь банк, або в бізнес. Так і наше життя – це величезний скарб. І питання в тому, куди ми його вкладаємо. Чи вкладаємо його у людську вигоду, чи у славу життя вічного. Якщо ми вкладаємо його правильно, то потім у вічності будемо мати відсотки з цього, прибутки.

В одному поїзді їхав видатний проповідник. Коли до нього підійшов контролер, щоб перевірити квиток, проповідник запитав: - Скажіть, будь-ласка, з яким квитком можна заїхати в Царство Небесне? – Туди, пане, дістанетеся за великі гроші. З грошима вас скрізь пропустять, - відповів контролер.

Справді, сьогодні за гроші можна багато всього придбати, але до Царства Небесного є тільки один вхід – не через гроші, але через любов Ісуса Христа.

Сьогодні святкуємо усікновення чесної голови Івана Христителя. Він був добрим і вірним слугою у Божому винограднику. Дивлячись на його життя, можемо сказати, що він є прикладом вартості та сенсу життя. З допомогою молитви і Божого Слова Предтеча пізнав любов Бога. Іван зрозумів, що людське життя має вартість завдяки правді та любові. Все це провадить нас до кінцевої його мети – життя вічного: бути завжди в любові з Богом. Коли Ірод ув’язнив Христителя, він не побоявся віддати своє життя за правду, бо розумів, що втрачаючи земне життя, за це отримає життя вічне у Царстві Небесному. Перебуваючи у небі, Предтеча приносить плоди своєї святості: допомагає християнам здобувати освячення і спасіння.

Отож, хто вкладає своє життя у земні справи, воно закінчується у могилі на цвинтарі. Хто ж жертвує життя для освячення душі і Божої слави, той отримає вкінці життя вічне з Ісусом у небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, редемпториста з Нюарку (США)