Ікону Матері Божої Неустанної Помочі (прострілену) було написано з оригіналу та прикладено до нього. Оригінальний образ зберігається в Римі. Потрапивши в Україну, ікона від самого початку містилася в церковці на Збоїськах у Львові.

На початку війни, 1939 року, до цього храму зайшов радянський військовий і, відчувши злість, вистрелив в образ. Куля пробила дошку, але ликів не пошкодила. День був тихий, не було ні боїв, ні пострілів. Однак коли військовик, повертаючись, приготувався перестрибнути рів чи потічок, його наздогнала куля, і він упав без духу. Хто вистрелив – залишилося таємницею...

Після закриття монастиря брат Іриней забрав ікону із собою. Зберігав її у власній квартирі на пл. Возз’єднання.

Перед цією іконою молився Блаженний владика Василь Величковський, прохаючи опіки для нашої переслідуваної Церкви, поради й сили вистояти. Образ у чудесний спосіб оберігав цю квартиру, що була під постійним наглядом.

«Господь дає нам свою Матір… Матір, повну ласки й чару, Матір, що вислуховує всі прохання, Матір, що безнастанно хоче нас рятувати… Дає нам Матір Неустанної Помочі. Чудотворна Її ікона має завжди наочно нагадувати про те, що ми повинні безперестанку молитися, прохаючи у Матері Божественного Спасителя помочі та невпинно бажаючи від Неї рятунку, і тоді постійно будемо все це мати» (блаженний Василь-Всеволод Величковський)

Після смерті брата Іринея співбрати-редемптористи розмістили ікону в коридорі монастиря св. Альфонса, навпроти сходів. Старші отці розповідають: «Богородиця споглядала на нас із тієї ікони й скріпляла нас своїм милосердним материнським поглядом. Вона була серед нас, підтримувала нас, і ми відчували її опіку».

На свято Матері Божої Неустанної Помочі її прикрашали квітами, запалювали свічки й служили акафіст, який написав на її честь о. Роман Бахталовський.

7 квітня 2009 року, у день свята Благовіщення, ікону було перенесено до храму свщмч. Йосафата.