У 1924 р. був куплений
за допомогою митрополита Андрея Шептицького будинок для новіціяту
редемптористів у Голоско Великому. У володіння Чинові перейшла територія
у 8 арів. Біля невеличкого домику знаходилося 3 льодовні, із яких
отці пізніше мали велику фінансову допомогу. Окрім цих будівель був
ще господарський будинок, озеро і великий сад.
У 1934 р. польський уряд відмовив Згромадженню у виробленні закордонних
паспортів для студентів, які мали вивчати богослов'я в Польщі. Тому
настоятелі заснували свій Студентат у Збоїськах. Згодом, внаслідок
зростання числа студентів, Студентат було перенесено до обителі св.
Альфонса, а новіціят - у Збоїська.
У вересні 1939 р. розпочалося нове лихоліття в Західній Україні: німецькі
війська зайняли Польщу, а терени Західної України віддали радянській
владі. Отці, переважно громадяни Бельгії, були змушені повернутися
на батьківщину. Залишилися лише о. Де Вохт, протоігумен Віцепровінції,
та о. Маврикій Ван де Малє. Частина студентів виїхала до Тухова (Польща),
щоб там продовжувати навчання, а в обителі св. Альфонса залишилася
лише невелика група співбратів. Отці були змушені виконувати парафіяльні
функції, оскільки багато священиків втекало, побоюючись репресій з
боку окупантів.
Навесні 1946
р. у редемптористів забрали доми й зігнали їх усіх до монастиря св.
Альфонса, де помістили в неопалюваному корпусі. Два роки міліція стерегла
співбратів, часто проводила обшуки, допитувала. Отцям було заборонено
виконувати пасторальні функції. Святу Літургію дозволяли відправляти
лише в монастирській каплиці без доступу мирян. За будь-які порушення
відповідальність ніс отець протоігумен.
В неділю вранці
17 жовтня 1948 р. міліція без попередження вигнала редемптористів з
монастиря. 14 вантажними автомобілями їх було вивезено до монашої обителі
в Уневі, куди привезли й всіх інших монахів ліквідованої УГКЦ.
Після того, як Господь подарував українському народові свободу, Львівська
провінція ЧНІ разом з іншими монашими згромадженнями почала добиватися
повернення власності, якою вона володіла до встановлення комуністичного
режиму. Ці вимоги частково задовільнили: редемптористам було повернено
деякі з їх домів та церков. Серед цих повернених домів був і монастир
св. Альфонса у Голоску (1991 р.). Однак редемптористи розуміли, що набагато
важливішим за відновлення матеріальних благ Згромадження є формування
нового покоління - високоосвіченого, добре навченого і готового до самовідданої
праці. Саме тому, продовжуючи майже вікову традицію, редемптористи вирішили
відновити монастир у Голоску передусім як дім формування.
Попервах це починання виявилося дуже важким. Крім того, що будинок у
Голоско, який в комуністичні часи був інфекційною лікарнею, потребував
повного ремонту, редемптористам просто бракувало людей. У перші роки
незалежності України багатьом Греко-Католицьким парохіям Львова й регіону
не вистачало духовних провідників, і цю прогалину заповнювали редемптористи,
поєднуючи працю в парохіях із зусиллями з віднови своєї освітньої системи.
Хоч офіційно студентат і новіціат в Голоску відкрили відразу після повернення
редемптористам монастиря, минуло досить багато часу, перш ніж ідея власного
дому формування стала, принаймні частково, реальністю. У 1992 році новіціат
перенесли до міста Самбора, а пізніше до села Гніздичів, де він перебуває
й дотепер. Щодо студентату, то внаслідок незадовільного стану будинку
й нестачі викладачів багато студентів у перші роки були змушені вчитися
за кордоном (переважно у Польщі).
Становище змінилося в 1997 році. З одного боку, потреба у власному студентаті
стала особливо нагальною, бо саме того року завершила навчання в новіціаті
велика група студентів: послати їх усіх за кордон було неможливо. З
іншого боку, нові можливості з'явилися після ремонту старого будинку
в Голоску та будівництва нового корпусу (проект здійснено за щедрого
сприяння Західних доброчинців). 1-го вересня 1997 року було відкрито
Вищий духовний інститут Львівської провінції ЧНІ. 17 студентів розпочало
навчання у трирічній програмі філософських студій на базі власного освітнього
закладу Провінції - вперше після більш як півстолітньої перерви. До
2000 року число студентів у семінарії перевищило 40.
Львівська провінція ЧНІ докладає всіх зусиль щоб якнайкраще виховати
працівників для Господнього виноградника. Провінція планує організувати
повний цикл формування місіонерів (поки що у Вищому духовному інституті
Львівської провінції викладають лише цикл філософії; для продовження
богословських студій семінаристи їдуть до різних навчальних закладів
Австрії, Польщі та Італії).
