Редемптористи східного, візантійського обряду Української Греко-Католицької Церкви завдячують своїм існуванням невтомному бельгійському місіонерові о. Ахілю Деляре, який у 1906 році прийняв східний обряд, щоб працювати з українськими емігрантами в Канаді (після виїзду з України в кін. ХІХ поч. ХХ ст. вони довгий час не мали жодного духовного проводу).

У 1910 році митрополит Галичини Андрей Шептицький брав участь у Євхаристійному Конгресі, що відбувався в Монреалі. Митрополит використав цю нагоду щоб здійснити першу візитацію українців Греко-Католиків у Канаді. Шептицький відвідав українські поселення, де працювали о. Деляр та його співбрати. Митрополит був вражений їхньою самопожертвою задля духовно покинутих українців у Канаді й вирішив попросити бельгійських отців розпочати подібну місійну працю й у Західній Україні (тоді частини Австро-Угорської імперії). По дорозі з Канади Андрей Шептицький відвідав протоігумена Бельгійської провінції ЧНІ й запропонував йому послати редемптористів візантійського обряду до Західної України. Пізніше Митрополит обговорив це питання з архимандритом ЧНІ Патриком Мурреєм. У травні 1913 року в Римі відбулася нарада, де мали прийняти остаточне рішення, і 27-го травня Митрополит Шептицький та Генеральний уряд ЧНІ підписали угоду про заснування редемптористського монастиря в Галичині. 11-го червня цю угоду затвердила Апостольська столиця.

вверх

вверх

У 1939 році Західну Україну окупувала Червона армія і почалися переслідування Української Греко-Католицької Церкви. Багато світських і церковних діячів (серед них було й чимало редемптористів) арештували й вислали до Сибіру або замордували. Семінаристи Львівської провінції ЧНІ виїхали до Тухова (Польща) і там продовжували навчання аж поки Червона армія, відступаючи перед німецькою навалою, покинула Західну Україну в 1941 році. Хоч становище Церкви й редемптористів дещо покращилося в період німецької окупації (отцям повернули конфісковані монастирі й вони навіть знову почали проводити місії), коли Червона армія повернулася в 1944 році, мучеництво Церкви почалося з новою силою. Комуністичні спецслужби намагалися змусити редемптористів перейти до Російської Православної Церкви, але ті твердо стояли на своєму. Як наслідок, всіх редемптористів арештували, деяких з них кинули до в'язниці, а інших вислали до Сибіру. Там вони відбували довгі терміни ув'язнення як вороги радянської держави. Після звільнення з ув'язнення більшості з них дозволили повернутися до Західної України, але заборонили займатися будь-якою апостольською діяльністю. В роки переслідування редемптористи разом з іншим духовенством УГКЦ й далі несли людям світло Христової науки й не давали атеїстичній темряві запанувати в їх душах. Співбрати переважно жили по двоє. Вони вірно дотримувалися Уставу Згромадження й здійснювали свої духовні практики у приватних домівках. Отці невтомно й ревно працювали з вірними: організовували Богослужіння в закритих храмах, лісах та приватних каплицях. В Провінції діяла підпільна духовна семінарія, викладачами якої були отці Р. Бахталовський, П.Маїк, Є. Пелех, П. Дмуховський, В. Михайлюк та інші. Довгий час Обов'язки префекта студентів і магістра новіціату довгий час виконували о. М. Лемішка, о. Є. Смаль.о. М. Винницький. Владики М. Чарнецький, В. Величковський, Ф. Курчаба, В. Стернюк вділяли підготовленим та рекомендованим семінаристам священичі свячення. З 1947 до 1990 року протоігуменом Львівської Провінції ЧНЇ постійно був отець (пізніше владика) Филимон Курчаба; він має великі заслуги перед Згромадженням і Церквою. Провінція українських Редемптористів має двох ісповідників віри: Кир. Миколая Чернецького та Кир. Василя Величковського. Про багатьох інших ще має сказати історія.

вверх

Після того, як Господь подарував українському народові свободу, Львівська провінція ЧНІ разом з іншими монашими згромадженнями почала добиватися повернення власності, якою вона володіла до встановлення комуністичного режиму. Ці вимоги частково задовільнили: редемптористам було повернено деякі з їх домів та церков. Серед цих повернених домів був і монастир св. Альфонса у Голоску. Однак редемптористи Львівської провінції розуміли, що набагато важливішим за відновлення матеріальних благ Згромадження є формування нового покоління редемптористів - високоосвіченого, добре навченого і готового до самовідданої праці. Саме тому, продовжуючи майже вікову традицію, редемптористи вирішили відновити монастир у Голоско передусім як дім формування.

Попервах це починання виявилося дуже важким. Крім того, що будинок у Голоско, який в комуністичні часи був інфекційною лікарнею, потребував повного ремонту, редемптористам просто не вистачало людей. У перші роки незалежності України багатьом Греко-Католицьким парохіям Львова й регіону не вистачало духовних провідників, і цю прогалину заповнювали редемптористи, поєднуючи працю в парохіях із зусиллями віднови своєї освітньої системи.

Внаслідок цих труднощів, хоч офіційно студентат і новіціат в Голоску відкрили відразу після повернення монастиря, минуло досить багато часу поки ідея власного дому формування стала хоча б частково реальністю. У 1992 році новіціат перенесли до міста Самбора, на Львівщині а пізніше до села Гніздичів, де він перебуває й дотепер. Щодо студентату, то внаслідок незадовільного стану будинку й нестачі викладачів багато студентів у перші роки були змушені вчитися за кордоном (переважно у Польщі семінарії Варшавської Провінції).

Становище змінилося в 1997 році. З одного боку, потреба у власному студентаті стала особливо нагальною, бо саме того року завершила навчання в новіціаті велика група студентів: послати їх усіх за кордон було неможливо. З іншого боку, після ремонту старого будинку в Голоску та будівництва нового корпусу (проект здійснено за щедрого сприяння Західних доброчинців) відкрили нові можливості. 1-го вересня 1997 року було відкрито Вищий духовний інститут Львівської провінції ЧНІ. 17 студентів розпочало навчання у трирічній програмі філософських студій на базі власного освітнього закладу Провінції - вперше після більш як півстолітньої перерви. До 2000 року число студентів у семінарії перевищило 40.

Основні етапи процесу формації у Львівській Провінції такі:

До програми навчання в семінарії входять філософські та інші гуманітарні дисципліни, а також класичні та сучасні мови. Студенти опановують ці предмети під керівництвом викладачів - як членів Згромадження, так і мирян. Невід'ємною частиною формування майбутніх місіонерів є їх духовне зростання, поглиблення їх розуміння та пережиття редемптористської харизми. Вже під час навчання студенти здобувають місійний досвід беручи участь у духовному провідництві парохій і особливо працюючи з молоддю. Присутність у домі формування старших редемптористів дає змогу краще передати новому поколінню знання про історію, цінності та багаті традиції Східної вітки ЧНІ.

Львівська провінція ЧНІ прагне оновити своє життя. Практичним здійсненням цієї віднови є праця для Церкви: духовна опіка найбільш покинутих душ, апостолят у дусі нової євангелізвції - нової у своїй ревній посвяті, у способі висловлення та донесення до інших того, що проповідник сам "пережив" із Христом. Провінція має намір з Божим благословенням зміцнювати й наукове підгрунтя своєї апостольської праці. Зокрема, особливо бажаним є створення спільно з Львівською Богословською Академією факультету морального богослов'я, який дав би змогу поєднати наукові здобутки Заходу з великою духовною спадщиною Сходу і став би вагомим внеском Редемптористів в українську богословську науку.

Ми, члени Львівської провінції ЧНІ, молимо нашого Господа Ісуса Христа, Матір Божу Неустанної Помочі та всіх святих нашого Згромадження допомогти нам у цьому та інших починаннях для слави Божого Імені, для процвітання Церкви й нашого Згромадження і для спасіння людей, особливо убогих і покинутих.

вверх